БІОТЕХНОЛОГІЯ - В. Г. Герасименко - 2006

Частина І. Загальна біотехнологія

Розділ 3. ОСНОВИ МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇ

3.1. НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ

3.1.1.Хімічний склад нуклеїнових кислот

До складу молекул НК входять атоми азоту (15-16 %), фосфору (8-10 %), вуглецю, кисню і водню. З метою ідентифікації компонентів, що входять до складу НК, і їхнього кількісного визначення ДНК і РНК піддають ферментному або найчастіше кислотному гідролізу, у результаті чого виявляють пуринові (у молекулі пурину шестичленне кільце піримідину і п’ятичленний гетероцикл імідазолу знаходяться в конденсованому стані, утворюючи біциклічне похідне) (аденін і гуанін) і піримідинові (тимін, цитозин і урацил) азотисті основи, моноцукри — пентози (рибозу і дезоксирибозу) та фосфорну кислоту:

Крім названих похідних пурину і піримідину, в гідролізатах НК міститься кілька десятків інших основ (1-метиладенін, 1-метилгуанін, N2-диметилгуанін, N6-диметиладенін, N7-метилгуанін, 5-метилцитозин, 5-оксиметилцитозин, 4-тіоурацил, дігідроурацил та ін.), які через малу кількість отримали назву екзотичних, або мінорних компонентів. Їхня біологічна роль, очевидно, зводиться до захисту НК від руйнівної дії ферментів. Особливо багато мінорних основ у складі тРНК (близько 60).

Азотисті основи, що містять ОН-групи (гуанін, цитозин, тимін і урацил), здатні до кетоенольних таутомерних перетворень і залежно від реакції середовища можуть знаходитися в енольній (лактимній) чи кетонній (лактамній) формі:

За фізіологічних умов більш стабільними є кетоструктури; у кетоформі азотисті основи входять до складу нуклеїнових кислот.

З п’яти вищеназваних пуринових і піримідинових азотистих основ до складу ДНК входять аденін, гуанін, цитозин і тимін. Вони містяться і в РНК, але замість тиміну присутній урацил. Назва НК залежить від пентози, що входить до її складу: у ДНК вуглеводний компонент представлений дезоксирибозою, у РНК — рибозою. Ця відмінність у будові рибози і дезоксирибози (заміна у другого вуглецевого атома рибози ОН-групи на Н) сприяє зміцненню зв’язку між другим і третім атомами вуглецю і створює сприятливі умови для компактного укладання молекули ДНК.

При ферментному гідролізі НК утворюються продукти, що складаються із залишків азотистих основ, рибозного чи дезоксирибозного компонентів та фосфорної кислоти:

Атоми вуглецю пентози мають цифрові позначення зі штрихом, щоб можна було відрізнити їх від вуглецевих атомів, що входять у пуринові чи піримідинові гетероцикли.

Сполуки, що складаються із залишків тієї чи іншої азотистої основи, пентозного (рибозного чи дезоксирибозного) компонента і фосфорної кислоти, називаються нуклеотидами. Вони є мономерними одиницями олігонуклеотидів і полінуклеотидних структур НК. Відщеплення від нуклеотида фосфорної кислоти супроводжується утворенням відповідного нуклеозида. Продукти фосфорилювання нуклеозидів, зокрема нуклеозидтрифосфати, використовуються для біосинтезу ДНК і РНК. Нуклеозиди і нуклеотиди одержують назви за азотистими основами, що входять до їх складу. Якщо вуглеводний компонент нуклеозиду представлений дезоксирибозою, то перед назвою відповідного нуклеотида ставиться префікс дезокси, наприклад дезоксигуа-нозин-5-трифосфат (д-ГТФ). Дані за номенклатурою нуклеотидів, нуклеозидів і азотистих основ представлені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Номенклатура азотистих основ, нуклеозидів і нуклеотидів

Азотисті основи

Нуклеозиди

Нуклеотиди

Повна назва

Скорочена назва

українська

міжнародна

Аденін

Аденозин

Аденілова кислота (аденозин- монофосфат)

АМФ

(А)

АМР

(А)

Гуанін

Гуанозин

Гуанілова кислота (гуанозин- монофосфат)

ГМФ

(Г)

GMP

(G)

Цитозин

Цитидин

Цитидилова кислота(цитидин монофосфат)

ЦМФ

(Ц)

СМР

(С)

Тимін

Тимідин

Тимідилова кислота (тимідин монофосфат)

ТМФ

(Т)

ТМР

(Т)

Урацил

Уридин

Уридилова кислота (уридинм онофосфат)

УМФ

(У)

UMP

(U)

Існують нуклеотиди, що мають циклічну будову. Це насамперед циклічні аденозинмонофосфати (цАМФ чи сАМР), гуанозинмонофосфати (цГМФ чи сGМР) і цитозинмонофосфати (цЦМФ чи сСМР). Циклічні АМФ і ГМФ утворюються з відповідних нуклеозидтрифосфатів під дією ферментів аденілатциклази і гуанілатциклази. Біологічне значення цАМФ полягає в його контролі за активністю ферментів (вторинний медіатор); роль первинного регулятора виконує адреналін, що активує аденілатциклазу. Механізм дії цГМФ і цАМФ подібний, однак при дії на той самий фермент цГМФ чинить протилежний ефект, тобто є інгібітором ферментів. Даних про біологічну активність цЦМФ поки що мало відомо: