ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

5. БУДОВА МІКРОБНОЇ КЛІТИНИ

5.4. ЕНДОСПОРИ ТА ІНШІ ФОРМИ СПОКОЮ У БАКТЕРІЙ

5.4.1. Характеристика спороутворювальних бактерій

Спороутворювальні бактерії, за одним винятком, належать до паличкоподібних грампозитивних бактерій. Грамнегативними спороутворювальними бактеріями є представники роду Desulfotomaculum. Описано понад 10 родів бактерій, які утворюють ендоспори, наприклад, Васillus, Clostridium, Desulfotomaculum, Sporolactobacillus, Oscillospora та ін. Більшість із цих бактерій с рухливими завдяки перитрихально розміщеним джгутикам. Бактерії, які належать до роду Bacillus, є строгими аеробами або факультативними анаеробами. Роди Clostridium і Desulfotomaculum об’єднують анаеробні бактерії, здатні до утворення спор. Клостридії одержують енергію за рахунок бродіння, види Desulfotomaculum — шляхом анаеробного дихання. Sporolaciobacillus належить до молочнокислих бактерій. Sporosam па має сферичні клітини, але за своїми фізіологічними ознаками належить до бацил.

Характерною особливістю спороутворювальних бактерій є низький вміст ГЦ (гуанін + цитозин) у ДНК клітин. Так, у клостридій ДНК містить від 22 до 27 % ГЦ.

Спори різних видів бактерій розрізняються за формою, розміром, положенням у клітині (рис. 5.11). За формою вони можуть бути круглими, овальними. Поверхня спор буває гладенькою, хвилястою, остеподібною та ін. Спори можуть займати таке положення в клітині:

1) бацилярне, коли спора локалізується в клітині центрально, ексцентрально чи термінально, і при цьому клітина не змінює своєї форми. Такі клітини називають бацилами (Bacillus);

2) клостридіальне, коли при формуванні спори клітина змінює свою форму, набуваючи вигляду човника чи веретена. Такі клітини називають клостридіями (Clostridium, від грец. closter — веретено);

3) плектридіальне, коли спора локалізується термінала но, у місці її розміщення клітина розширюється і набуває форми ракетки.

Puс. 5.11. Розміщення спор у клітині (а) і поверхня спор (б): 1 — Васillius megaterium; 2 — В. thurlngitnsis; 3 — Clostridium polymyxa: 4 — С. butyricum; 5 — С. tetani; 6 — остеподібна; 7 — з полігональними опуклостями; 8 — гладенькаж 9 та 10 — хвилясте; 11 — остеоподібна у конідієспор актиоміецетів

Клостридіальний і плектридіальний типи розміщення спор властиві в основному видам роду Clostridium і нерідко одночасно зустрічаються в культурі одного виду.

Виявлення ендоспор. При мікроскопічному дослідженні спори видимі завдяки своєму високому показникові заломлення світла — такому самому, як у знезводненого білка. Це вказує на те. що в спорах велика кількість багатого білком матеріалу сконцентрована в малому об’ємі. Спора містить майже всю суху речовину материнської клітини, але займає в 10 разів менший об’єм. У сумнівних випадках виявити в клітинах істинні ендоспори можна за допомогою спеціального фарбування. Якщо препарат бактерій, фіксований нагріванням, прокип’ятити з карболовим розчином фуксину, то спори міцно зв’язують барвник і не знебарвлюються навіть при обробці етанолом чи 1М оцтовою кислотою (в умовах, коли решта вмісту клітини стає безбарвною)