ПІДРУЧНИК ІМУНОЛОГІЯ - Меркьюрі Поділля 2013

ПРИРОДЖЕНА ІМУННА НЕДОСТАТНІСТЬ

Стійкість до інфекцій обумовлена захисними механізмами організму. Перша лінія захисту представлена механічними бар'єрами шкіри і слизових оболонок. Бар'єрну функцію слизових оболонок доповнює функціонування миготливого епітелію, захисні властивості слизу, лізоциму, лактоферіну та інтерферонів. У видаленні мікробів, що проникли через шкіру і слизові оболонки, беруть участь комплемент, нейтрофіли і макрофаги, які є другою лінією захисту організму від чужорідного. Проте, головну роль у стійкості до інфекції приймають участь антитіла, T і В-лімфоцити. Тому природжені дефекти структури і функції лімфоцитів найбільш часто приводять до виникнення первинних імунодефіцитів.

Хоча первинні імунодефіцити зустрічаються рідко але виявлення їх повинно проводитися інтенсивно, тому що такі діти можуть бути осередками розповсюдження найрізноманітніших збудників на фоні пригнічення функції імунної системи.

Первинні імунодефіцити - це порушення в імунній системі, з якими людина народжується. Найчастіше вони виявляються у перші місяці життя, в деяких випадках перші прояви виникають у підлітковому віці, або, ще рідше, у дорослих людей. Хворі з важкими первинними імунодефіцитами помирають, як правило, у дитячому віці. При помірних і легких клінічних проявах первинних імунодефіцитів хворі можуть досягати дорослого віку. Разом з тим, практично у всіх випадках первинного імунодефіциту прогноз несприятливий.

Таким чином, первинні імунодефіцити - це порушення, пов'язані з генетичними дефектами в розвитку імунної системи, які рано чи пізно призводять до тих або інших клінічних проявів. Первинний імунодефіцит може бути викликаний ушкодженнями адаптивної імунної системи - Т-і В-клітин, а також вродженого імунітету - нейтрофілів, фагоцитів, комплементу, натуральних кілерних клітин (NK-клітин). При цьому пошкоджені гени можуть експресувати як виключно в клітинах імунної системи (наприклад ген, який активує рекомбінацію RAG, або CD3), так і в різних тканинах. В останньому випадку спостерігаються порушення не тільки в імунній системі, але й в інших органах і тканинах. Сьогодні в Міжнародній класифікації хвороб чітко виділено нозологічні одиниці 120 первинних імунодефіцитів, для багатьох з них визначений молекулярно-генетичний дефект, що лежить в основі порушення функції імунної системи. Це дуже важливий момент з погляду верифікації діагнозу і прогнозування захворювання на етапі ембріонального розвитку.

Нижче наведена класифікація первинних імунодефіцитів, заснована на структурній локалізації дефекту в тій або іншій ланці системи імунітету.

Класифікація первинних імунодефіцитів

I. Недостатність гуморального ланки імунітету (системи В- лімфоцитів):

1. Зчеплена з Х-хромосомою агама- (гіпогама-) глобулінемія (синдром Брутона).

2. Загальний варіабельний імунодефіцит (загальна варіабельна гіпогамаглобулінемія).

3. Транзиторна гіпогамаглобулінемія у дітей (повільний імунологічний старт).

4. Селективний дефіцит імуноглобулінів (дисгамаглобулінемія):

а) селективний дефіцит IgA;

б) дефіцит імуноілобулінів з підвищеним рівнем IgM (гіпер-IgМ-синдром);

в) дефіцит субкласів IgG в поєднанні або без недостатності IgA.

II. Дефіцит клітинної ланки імунітету (системи Т-лімфоцитів):

1. Гіпо- та аплазія тимусу і паращитовидної залози (синдром Ді-Джорджи).

2. Лімфоцитарна дисгенезія (с-м Незелофа, французький тип ІДС).

3. Хронічний слизово-шкірний кандидоз.

III. Комбіновані Т- і В-імунодефіцити:

1. Тяжкий комбінований імунодефіцит (тяжка комбінована імунологічна недостатність - ТКІН):

а) Х-зчеплений;

б) аутосомно-рецесивний;

2. Атактична телеангіектазія (синдром Луї-Бар);

3. Синдром Віскотта - Олдріча;

4. Синдром Німегена;

5. Імунодефіцит з підвищеним рівнем імуноглобуліну М (зчеплений з Х-хромосомою);

5. Імунодефіцит з карликовістю;

6. Синдром Гуда;

7. Метафізарна хондродисплазія Мак-К’юзика (синдром коротконогих карликів, синдром хрящево-волосистої гіпоплазії).

8. Дефіцит молекул МНС-II класу (синдром "голих" лімфоцитів).

IV. Дефіцит системи фагоцитів:

1. Порушення хемотаксису, міграції і дегрануляції:

а) синдром Чедіака-Хігасі;

б) синдром гіперімуноглобулінемії Е (синдром Джоба);

2. Дефект ендоцитозу внутрішньоклітинного розпаду:

а) хронічна гранулематозна хвороба;

б) ферментопатії нейтрофільних гранулоцитів (дефіцит мієлопероксидази, НАДН-оксидази, глютатіонпероксидази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази);

3. Дефекти опсонізації і поглинання:

а) дефекти опсонізації;

б) дефіцит тафтсіна;

в) відсутність мембранних глікопротеїнів LAF-1, CD 18, GP 150, Мас-1 та ін.

4. Дефіцит експресії молекул адгезії.

V. Вроджені дефекти системи комплементу:

1. Дефіцит С1 інгібітора комплементу (спадковий ангіоневротичний набряк).

2. Дефіцит компонентів класичного шляху активації комплементу та ін.