Зоологія хордових - підручник - Й. В. Царик - 2013

Розділ 2. ПІДТИП ПОКРИВНИКИ, або ЛИЧИНКОХОРДОВІ, UNICATA, seu RQCHQRDATA

2.3.СИСТЕМАТИКА й ПОХОДЖЕННЯ

Підтип покривники охоплює три класи: ацидії Ascidia, сальпи Salpae, апендикулярії Appendiculariae. Асцидій поділяють на три ряди Monascidiae, Synascidiae, Pyrosomata, сальп - на два ряди: барильники Cyclomyria і власне сальпи Desmomyria. Разом із апендикуляріями їх об’єднують у групу пелагічних покривників. Цій групі деякі дослідники присвоюють ранг класу.

Сьогодні в морях і океанах налічують близько 1 400 видів покривників, із них асцидій - 1 300, апендикулярій - 75, сальп - 25 видів.

Належність покривників до типу Хордових обґрунтоване, перш за все, працями О.О. Ковалевського. Вважають, що ця група тварин відокремилася від малорухливих примітивних хордових і пристосувалася до існування на кам’яному ґрунті завдяки сидячому способу життя. Розвиток туніки й потужного фільтрувального апарату, безстатеве розмноження та інші пристосування забезпечили їм певне поширення.

Подальша еволюція, зокрема збільшення інтенсивності фільтрації, дала змогу покривникам опанувати й морську пелагіаль: реактивні сили, які виникають під час інтенсивної фільтрації, дали змогу спочатку сальпам, а пізніше - й іншим групам відновити рухливість. Пересування стало можливим завдяки роботі війчастих клітин, що не є типовим для хордових. Зазначимо, що навіть серед безхребетних війки такого розміру як орган руху тварини не використовують. Піросоми у трубкоподібних колоніях завдяки тісній інтеграції зооїдів та ефектові спільної фільтрації модифікували механізм реактивного руху. В обох випадках зникла личинка, що розселяється самостійно. У асцидій така личинка є. Той же реактивний рушій, але на свій лад використовують апендикулярії, у яких, по суті, зникла доросла стадія й закріпилося неотенічне розмноження.

У походженні личинкохордових багато невідомого. Однак, незважаючи на регресивний шлях еволюції, ця група тварин не є вимираючою. Про це свідчить велика кількість видів.