ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 2. ЗООЛОГІЯ ЯК НАУКА

1.Зоологія — наука про тварини

Накопичення знань про тварин почалося дуже давно. У своїх зоологічних трактатах Аристотель (384-322 рр. до н.е.) встановлює і характеризує понад 400 видів тварин, поділивши їх на «тварин із кров’ю» та «тварин без крові». Проте формування зоології як науки стало можливим лише після появи праці «Systema naturae» (1758) шведського природодослідника Карла Ліннея (1707-1778). Він описав 4208 видів тварин, об’єднавши їх у ієрархічну систему, що вивчає такі підпорядковані категорії: вид, рід, ряд, клас.

Зоологія (від грецьк. zoon — тварина, logos — наука, знання) — наука, що вивчає будову і життєдіяльність тварин, їх історичний та індивідуальний розвиток, класифікацію, взаємозв’язок із середовищем, закономірності поширення тварин та їх угрупувань на Землі, роль у біосфері та значення для людини.

Основна мета зоології як науки — одержання й узагальнення нових знань про рівні організації та різноманітність тварин, стан їх ресурсів, опрацювання методів раціонального використання та охорони тварин і їх угруповань.

На сучасному етапі розвитку зоологія є системою наук, кожна з яких вивчає тварин під певним кутом зору, має свої завдання і методи.

Предметом дослідження систематики тварин (від грецьк. systema - утворення, складання) є природна система тваринних організмів, створена на основі їх комплексного всебічного вивчення. Вона розробляє класифікацію тварин, тобто розподіл тваринного світу на певні споріднені групи.

Зоогеографія (від грецьк. zoon — тварина, geographia — землеопис) досліджує поширення тварин на Землі і виявляє історичні закономірності генезису та формуванню фауни в різних районах. Для дослідження

географічного поширення тварин багатий матеріал дає наука палеонтологія. В швидкому розвитку зоогеографії велика заслуга належить відомим вченим М.О.Сєверцову, М.О. Мензбіру, П.П. Сушкіну та багатьом іншим.

Палеозоологія (від грецьк. palaios — давній, zoon — тварина, logos — учення) вивчає тваринний світ минулих часів. Палеозоологія досліджує давно вимерлі тварини за рештками або слідами їх життєдіяльності, які вчені знаходять у шарах земної кори у вигляді окам’янілостей або відбитків. На підставі цих даних, а також беручи до уваги закономірності життя і розвитку сучасних тварин, палеозоологія вивчає будову викопних істот, їх систематику і походження, спосіб життя. Досліджуючи фауну, що існувала в різні геологічні ери, палеозоологія має тісний зв’язок з геологією. Велика заслуга в розвитку палеозоології належить В.О.Ковалевському, який є основоположником еволюційної палеонтології. Палеозоологія перебуває в тісному зв’язку з філогенією (від грецьк. phylon — рід, плем’я, genesis — походження) — наукою про походження та еволюцію тваринного світу в цілому та окремих груп тварин.

Етологія (від грецьк. ethos — звичай) вивчає загально біологічні основи та закономірності поведінки тварин.

Екологія тварин (від грец. οίκος — будинок, дім; logos — наука) - розділ зоології, що вивчає спосіб життя тварин у зв’язку з умовами їх існування та значення факторів довкілля для основних функцій живих організмів (живлення, розмноження, виживання, коливання чисельності тощо).

Поділ зоології на два великі розділи — зоологію безхребетних (вивчає усі типи тваринного царства, крім типу Хордові) і зоологію хребетних (вивчає тварин, що належать до типу Хордові) зумовлений різними об’єктами дослідження, численністю та різноманітністю представників тваринного світу, ступенем вивченості окремих груп і специфічністю методик їх дослідження. Ті або інші групи безхребетних тварин вивчають різні наукові галузі, зокрема такі як: протозоологія — найпростіших, гельмінтологія — паразитичних червів, малакологія — молюсків, ентомологія — комах, іхтіологія — риб, батрахологія — земноводних, герпетологія — плазунів, орнітологія — птахів, мамаліологія — ссавців.

Накопичення знань про тварин зумовило диференціацію зоології на низку окремих наук за предметом дослідження: морфологія тварин вивчає їх внутрішню та зовнішню будову, фізіологія — функції окремих органів і організму в цілому. Зоологія широко використовує і розвиває дані деяких загально біологічних наук: анатомії, гістології, цитології, фізіології, ембріології, генетики.

Результати досліджень із зоології застосовуються на практиці у багатьох галузях господарства, а також в охороні здоров’я, комунальному господарстві. Наприклад, біологічний метод, який полягає у використанні для захисту рослин від шкідливих організмів їх природних ворогів (хижаків, паразитів, антагоністів), продуктів їх життєдіяльності (феромонів, ювеноїдів, біологічно активних речовин) та ентомопатогенних мікроорганізмів з метою зменшення їх чисельності та шкодочинності і створення сприятливих умов для діяльності корисних видів у агробіоценозах, тобто застосування «живого проти живого». Позитивним фактором у застосуванні біологічного методу є його екологічність. Біологічні засоби можна використовувати без обмеження кратності застосування, в той час як кількість обробок рослин хімічними пестицидами суворо регламентована.