Підручник - БІОЛОГІЧНА ХІМІЯ - Губський Ю.І. - 2000

Розділ VI. БІОХІМІЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ ТА СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ТКАНИН

ГЛАВА 28. БІОХІМІЯ І ПАТОБІОХІМІЯ КРОВІ

Кров є рідкою тканиною організму людини та вищих тварин, його внутрішнім середовищем, яке забезпечує зв’язок та інтеграцію обміну речовин різних органів і тканин.

Загальна кількість крові в організмі дорослої людини складає в середньому 7 % від маси тіла, тобто у людини масою 70 кг міститься близько 5 л крові.

При центрифугуванні кров поділяється на формені елементи (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) та рідку частину — плазму. Існує певне співвідношення між об’ємом плазми та форменими елементами, що встановлюється за допомогою гематокриту. У здорової людини плазма складає 55-60 % об’єму всієї крові, а формені елементи, відповідно, — 40-45 %. Плазма складається з води (90 %) та містить розчинені в ній органічні (білки, вуглеводи, ліпіди, різні метаболіти, біорегулятори та інші низькомолекулярні речовини) і неорганічні сполуки. Після видалення з кров’яного русла в плазмі крові відбувається згортання, тобто її розподіл на сироватку та згусток нерозчинного білка фібрину, який утворюється з розчинного фібриногену, що міститься в плазмі.

При різних патологічних станах, які супроводжуються розладами системної гемодинаміки та мікроциркуляції, загальний об’єм крові і співвідношення між плазмою та форменими елементами (гематокритне число) можуть суттєво змінюватися, що призводить до глибоких порушень фізіологічних та біохімічних функцій крові.

28.1. ФІЗІОЛОГІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ФУНКЦІЇ КРОВІ

Дихальна функція — гемоглобін, що входить до складу еритроцитів, разом із плазмою крові здійснюють транспорт кисню від альвеол легень до всіх органів і тканин організму та зворотний транспорт діоксиду вуглецю. Біохімічні механізми переносу гемоглобіном O₂ та CO₂ між артеріальною та венозною кров’ю детально будуть розглянуті нижче.

Поживна (трофічна) функція—плазма крові забезпечує міжорганний перенос поживних речовин (вуглеводів, ліпідів, амінокислот, нуклеотидів, продуктів їх метаболізму, вітамінів) до клітин, де вони використовуються в катаболічних та анаболічних процесах. Таким шляхом, зокрема, відбуваються: транспорт від кишечника до печінки та інших органів продуктів травлення (моносахаридів, жирних кислот, гліцерину, амінокислот); перенос глюкози та кетонових тіл із печінки до м’язів; перенос молочної кислоти із скелетних м’язів до печінки; перенос із печінки до адипоцитів жирової тканини ліпідів у формі ліпопротеїнів; перенос жирних кислот та гліцерину з жирової тканини до клітин різних органів; надходження різних поживних метаболітів до головного мозку тощо.

Видільна (екскреторна) функція — за допомогою плазми крові забезпечується транспортування до органів виділення (нирок, легень, кишечника, шкіри) кінцевих метаболітів обміну речовин (сечовини, сечової кислоти, амонійних солей, білірубіну) та продуктів біотрансформації чужорідних органічних сполук (лікарських токсичних речовин та інших ксенобіотиків).

Захисна функція — різні типи лейкоцитів та плазма крові за допомогою складної системи ферментів та специфічних білків забезпечують широкий спектр захисних реакцій, протидіючи порушенням внутрішнього гомеостазу, зокрема проникненню у внутрішнє середовище організму генетично чужорідних для нього білків та інших макромолекул. Ця імунна функція крові реалізується за рахунок Т-лімфоцитів, які є ефекторами клітинного імунітету, що руйнують чужорідні клітини і власні клітини із зміненими генетичними властивостями, та В-лімфоцитів, що виробляють специфічні антитіла — імуноглобуліни, які забезпечують гуморальну ланку імунітету. Важливе місце в системі захисту організму посідають ферменти макрофагів, що утворюються з деяких класів лейкоцитів, білки комплементу та інші фактори неспецифічної резистентності організму (α₂-макроглобулін, α₁-інгібітор трипсину, С-реактивний протеїн, фібронектин тощо).

Особливе значення серед біохімічних компонентів, які реалізують захисну функцію крові, мають білки згортальної та фібринолітичної систем, що забезпечують як захист організму від крововтрат у разі порушення цілісності судин, так і протидіють її коагуляції, тромбоутворенню всередині кров’яного русла.

Регуляторна функція — здійснюється за допомогою гормонів та інших біорегуляторів, що секретуються в кров певними ендокринними залозами, та за допомогою специфічних транспортних білків плазми крові переносяться у відповідні органи-мішені. Регуляторна функція крові виявляється також у підтриманні кислотно-лужного та водно-сольового балансу, осмотичного тиску міжклітинної рідини, участі в регуляції температури тіла.