БІОНЕОРГАНІЧНА ТА БІООРГАНІЧНА ХІМІЯ - М.В. Яцков - 2014

І. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕНЬ БІОНЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

1.3. Фізіологічна та біохімічна роль біоелементів

1.3.7. Ферум

Серед всіх важких елементів-металів, які містяться в живих організмах, Феруму належить провідна роль. Органічні молекули, до складу яких входить Ферум, є активними учасниками біохімічних процесів, які виникають при диханні і фотосинтезі.

В основі реакцій, які відбуваються при диханні рослин, так як і при фотосинтезі, лежать окисно-відновні процеси. Процес цей здійснюється ферумвмісними ферментами дегідрогеназами, в ньому також приймають участь цитохроми і комплексний фермент цитохромоксидази, який містить Ферум і Купрум.

Особлива функція відведена Феруму в біосинтезі хлорофілу, тому при обмеженому надходженні Феруму в рослини спостерігається зникнення зеленого кольору листя і розвивається захворювання хлороз.

Солі Феруму також здатні зменшувати шкідливу дію гамавипромінення.

В організмі тварини і людини, як і в рослинах, Ферум знаходиться у вигляді йонів Fe²⁺і Fe³⁺. Головним чином він входить до складу гемоглобіну, який міститься в еритроцитах.

Йони Феруму Fe²⁺, які є в складі гемоглобіну, зв’язують молекулярний кисень і переносять його в тканини.

На відміну від гемоглобіну, ферумвмісні ферменти каталази і пероксидази містять Ферум у ступені окиснення +3. Каталаза в живих організмах є захисним ферментом, який захищає клітини і тканини від шкідливої дії Н₂О₂, який утворюється в процесі біохімічного окиснення субстрату киснем. Пероксидаза каталізує окиснення гідроген пероксидом різних органічних речовин.

При недостатній кількості Феруму в організмі розвивається захворювання крові - анемія (малокрів’я) за рахунок зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну.

Надлишкова кількість Феруму може привести до порушення діяльності серцево-судинної системи, печінки, легень.