ЕКОЛОГІЧНА БІОХІМІЯ - Навчальний посібник - В. М. Ісаєнко 2005

Розділ 3.АЛЕЛОПАТИЧНА ВЗАЄМОДІЯ ВИЩИХ РОСЛИН

У процесі боротьби за існування рослини конкурують між собою в екосистемах за поживні речовини, вологу та світло. При цьому вони виробляють різні заходи захисту один від одного. Біохімічну опосередковану взаємодію рослин, зумовлену дією хімічних речовин, що продукуються та виділяються рослинами, називають алелопатією (гр. allelon— між собою, взаємно і pathos— зазнаний вплив, страждання, хвороба).

Під терміном алелопатія, як правило, мається на увазі взаємодія між вищими рослинами. Однак треба враховувати те, що ефективність дії хімічних (алелопатичних) речовин, які утворюються однією вищою рослиною для того, щоб впливати на іншу, залежить від здатності ґрунтових мікроорганізмів метаболізувати виділені рослиною речовини, інгібувати їх або підсилювати дію. Крім цього, алелопатичні взаємодії існують між мікроорганізмами, ними та вищими рослинами. У широкому розумінні термін «алелопатія» використовують для позначення прямої або опосередкованої негативної дії одних рослин і ґрунтових мікроорганізмів на інші шляхом хімічних речовин, які продукуються та виділяються в довкілля. У цьому розумінні явище алелопатії відмінне від конкуренції, за якої відбувається часткове або повне вилучення з навколишнього середовища певного фактора (води, мінеральних та інших поживних речовин, світла тощо), який необхідний іншій рослині.

Зауважимо, що крім алелопатичної взаємодії між вищими рослинами існують також інші біохімічно опосередковані взаємодії, у тому числі взаємовигідні. Так, деякі рослини виділяють речовини, які стимулюють ріст коренів інших. Таким прикладом є виділення з листків Artemisia capillaris капіларолу, який стимулює ріст коренів рису. Ще один приклад обопільної взаємодії— це комунікація між рослинами. Наприклад, рослина, яка підпала під дію комах, виділяє леткі речовини, що слугують сигналом іншим рослинам індукувати синтез захисних речовин від комах у листі.

Серед вищих рослин існують також види з паразитичним і напівпаразитичним способами живлення. Ці рослини цілком або частково втратили здатність до фотосинтезу. Так, наприклад, у близько 200 видів вовчків Orobanche зовсім немає хлорофілу. Orobanche cumana паразитує на рослинах соняшнику, тютюну, томатів, а Orobanche ramosa — капусті, картоплі та інших рослинах. Коренів у них немає, листки редуковані та мають вигляд безбарвних лусочок. Вовчок — багаторічний кореневий паразит. Із його насіння утворюється тонкий проросток, який заглиблюється в ґрунт і при зустрічі з корінням рослини-господаря приростає до неї, проникає аж до деревини, потім дає бруньку, з котрої вгору розвивається стебло з дрібними листочками-лусочками, в яких немає хлорофілу. У процесі росту ця рослина-паразит поглинає нітрогенні речовини, вуглеводи, мінеральні сполуки з кореневої системи рослин- господарів, які до того ж виділяють речовини, що активують проростання вовчка.

Омела (рід Viscum) є напівпаразитом. Це переважно вічнозелена рослина, у якої замість кореня формуються присоски, в яких розвиваються судини, що приєднуються до провідної системи рослини- господаря.