ЕКОЛОГІЧНА БІОХІМІЯ - Навчальний посібник - В. М. Ісаєнко 2005

Розділ 6. ЕКОЛОГО-БІОХІМІЧНА ВЗАЄМОДІЯ МІЖ ТВАРИНАМИ

6.3. Взаємодія між тваринами різних видів

6.3.2. Аломони паразитуючих організмів

Паразитуючі організми виробляють речовини, які впливають на організм господаря. Це викликає зміни обміну речовин, впливає на процеси росту, розвитку й розмноження, характер, поведінку тощо.

За характером дії серед цих речовин є такі, які спричиняють! порушення цілісності тканин господаря, їх ферментативне «розплавлення» (гістолизини). Вони відіграють істотну роль, вкореняючись у тіло господаря, під час міграції та виходу назовні самих організмів- паразитів, їхніх личинок або статевих клітин.

У багатьох личинок паразитів, крім механічних засобів укорінення в тіло господаря, його покриви, продукуються залозами речовини, які порушують цілісність покривів господаря. Так, наприклад, у царкаріїв-сисунів є залози, які відкриваються в основі фронтального органа або стилета й виділяють гіалуронідазу, яка розщеплює гіалуронову кислоту — цементуючу основу міжклітинної речовини. Завдяки цьому церкарії сисуна можуть проникати через покриви тварин і мігрувати в їхньому тілі. Гіалуронідаза виробляється також личинками нематод і деяких інших паразитів, які мігрують у тілі господаря.

Деякі речовини, які продукуються та виділяються паразитами, здатні «розчиняти» тканини господаря. До них входять протеолітичні, гліколітичні та ліполітичні ферменти. Утворені за дії цих ферментів продукти розпаду білків, вуглеводів і ліпідів є поживними речовинами для паразитів.

Деякі паразитичні організми виділяють речовини, які перешкоджають дії ферментів організму-господаря. Завдяки цьому паразити не перетравлюються в шлунково-кишковому тракті господаря тварини ферментами, блокують фагоцитози тощо. Деякі паразити продукують речовини, які затримують зсідання крові. Так, наприклад, у слині п’явок міститься гирудин, який запобігає дії тромбіну та фібриногену. Аналогічно діє табанін, який міститься в слині самок ґедзя (Tabanus bovinus). У слині кліщів (Ixodes ricinus) є речовина, яка гальмує дію на протромбін факторів зсідання крові, що беруть участь в утворенні термобластину.

Подразнювальні речовини слини кровосисних паразитів (трофогони) стимулюють посилений прилив крові та лімфи господаря до ротового отвору паразита.

Серед речовин, які продукуються організмами паразитів, є такі, які викликають розростання тканин господаря в місці локалізації паразита (тилахогени) — утворення тшіацій, які забезпечують упродовж тривалого часу нормальну життєдіяльність паразитів.

Збудниками утворення тилацій можуть бути найрізноманітніші паразити — споровики, сисуни, стьожкові черви та інші тварини. Прикладом може бути утворення кульоподібного здуття стовбура колоній поліпів личинками пантоподи Phoxichilidium, тилацій в актиній (Anemonia sulcata) веслоногими рачками Staurosoma parasiticum, тилацій на внутрішній поверхні стінки морського їжака Phormonomo uranus рачком Pionodesmotes phormosomae, шкіряних «сумок» у риб рачками Livoneca amurensis тощо.

Особливо часто тилації спостерігаються в хребетних. Навколо личинок стадії стьожкових червів у тканинах ссавців утворюються характерні двошарові капсули. При затримці в тканинах господаря під час міграції личинок круглих червів навколо них, як звичайних сторонніх тіл, утворюється фіброзна капсула. Навколо личинок собачої аскариди (Toxocara canis) також відбувається утворення капсули, але вона має певні відмінності порівняно з капсулою навколо сторонніх тіл. Личинки нематод Physocephalus sexalatus в організмі резервуарних господарів, де не відбувається їхній подальший розвиток, покриваються капсулою, яка має будову подібно до тканин господарів різних видів.

Крім паразитів утворення тилацій можуть викликати деякі коментсали (нахлібники), які живуть за рахунок організмів іншого виду без шкоди для нього. Так, молодий краб Hapalocarcinus mar- supialis, мешкаючи на різних коралах (Sideropora, Pocillopora, Seriatopora), поступово оточує себе гілками корала, поки ніби не за-

муровується всередині, маючи зв’язок із довкіллям тільки крізь дві вузькі щілини.

Деякі паразити продукують речовини, які прямо або опосередковано діють на статеві залози господаря, викликаючи їх недорозвиток, характерні дистрофічні зміни. Так, наприклад, рівноногий рачок Liriopsis pygmaea спричиняє дегенерацію яєчників у вусоногих раків Peltogaster, на яких він паразитує.

У самців краба Inachus mauretanicus, які підпали під дію сакуліни Drepanorchis neglecta, спостерігаються різного ступеня зміни вторинних статевих ознак у самки.

У комах також речовини паразитів можуть викликати зміни зовнішнього вигляду, пов’язані з утратою вторинних статевих ознак своєї статі та придбанням ознак протилежної статі. Так, наприклад, в одиноких бджіл роду Andrena, заражених віялокрилками (Strepsiptera), самці та самки дуже відрізняються від здорових бджіл — менші розміри голови, розширене черевце, порушене жилкування крил тощо. Зауважимо, що в комах вторинні статеві ознаки розвиваються незалежно від стану статевих органів. Тому в бджіл, заражених віялокрилками, статеві органи, як правило, функціонують нормально.

Вплив речовин паразита на поведінку господаря встановлено також у мурашок, гусені метеликів та інших комах.

Аломони мірмікофілів і термітофілів. Спеціальними залозами мірмікофіпів і термітофілів (постійних мешканців мурашників і термітників) продукуються та виділяються речовини, які викликають у мурашок і термітів певну поведінку, а інколи збудження, подібне до дії наркотику. Це не харчові речовини, оскільки не можуть слугувати джерелом їжі. За цією ознакою ці речовини мають принципову відмінність від виділень попелиць і червенців, які також злизуються мурашками, але слугують для них їжею.

Самки деяких мурашок, у яких немає своїх робочих мурашок, живуть у мурашниках інших видів мурашок. Робочі особини цих мурашок злизують речовини, які продукуються самками іншого виду, що викликає потребу годувати цю самку й доглядати її нащадків. Типовим таким прикладом є взаємодія між самками мурашок Wheeleriella santschii та мурашками іншого виду Monomorium salomonis, у мурашнику яких живе ця самка. Вона відразу після запліднення обламує крила й заповзає в мурашник Monomorium. Аломони, які вона продукує та виділяє, принаджують робочих мурашок, які їх злизують. Вони починають доглядати самку, відкладені нею яйця, личинки, а потім — лялечки та статевозрілих дорослих особин. Незабаром робочі особини стають ворожими до

статевозрілої самки свого виду й навіть можуть убити її. Таким чином, самка Wheeleriella стає єдиною яйцекладною самкою в мурашнику Monomorium.

Аналогічна ситуація складається для мурашок Anergates atratulus і Teleuteromyrmex scheideri, самки яких мешкають у мурашнику Tetramorium caespitum.

Робочі особини деяких мурашок теж здатні виробляти подібні аломони. Наприклад, мурашки Megalomyrmex symmetochus харчуються грибами, але не розводять їх. Вони в мурашниках Serico- myrmex amabilis забирають мурашок, які розводять гриби. Для того щоб господарі мурашника не нападали на мурашок Megalomyrmex, ті виділяють речовину, яку злизують із них мурашки Sericomyrmex.

Мірмікофільні аломони виділяють також жуки, які належать до родин Poussidae, Staphylinidae, Pselaphidae, Nitidulidae, Histeridae та ін. Так, наприклад, личинки жуків Atemeles і Lomechusa виділяють речовину, яка імітує аломони личинок того виду мурашок, у мурашнику якого вони живуть. Дорослі жуки Atemeles і Lomechusa, коли проникають у мурашник, виділяють речовину, яку злизують мурашки, а відтак не чіпають жуків.

Клопи Ptilocerus ochraceus виділяють речовину, яка принаджує мурашок Hypoclinea bituberculata. Мурашки її злизують, і наслідком дії цієї речовини є їх одурманення та висмоктування клопом.

Личинки та дорослі жуки родин Staphylinidae і Rhyssopaussidae, мухи родини Termitoxeniidae та деякі інші комахи мешкають у термітниках і виділяють речовини, при злизуванні яких робочі терміти доглядають за ними та їхніми нащадками. Напевно речовини, які виділяють такі комахи, нагадують за запахом і смаком аломони статевих особин термітів і тому так сильно приваблюють робочих особин. Це має місце й у мурашок.