Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Фенольні сполуки
Лікарські рослини та сировини, які містять гідроксикумарини

ТРАВА БУРКУНУ — HERBA MELILOTI

Буркун лікарський — Melilótus officinalis (L.) Pall., буркун високий — Melilótus altissimus Thuill., род. бобові — Fabaceae

Донник лекарственный, донник высокий; назва mеlilotus походить від грецьк. melilotos: mell — мед. lotos — назва багатьох кормових рослин; латин. officinalis — лікарський.

Рослина дворічна трав’яниста, стебло прямостояче, розгалужене, голе або вгорі розсіяноволосисте, заввишки 30—100 см. Листочки трійчасті, дрібнозубчасті, нижні — оберненояйцеподібні, верхні — видовженоланцетні, прилистки шиловидні, цілісні. Квітки двостатеві, жовті у багатоквіткових пазушніx китицях. Плід — біб. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Росте по всій території України на лісових галявинах, узліссях, на схилах балок, біля доріг та канав, як бур’ян у садах.

Заготівля. Траву збирають під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки довжиною 30 см і бокові пагони. Сушать під наметом. Суху траву обмолочують і просівають крізь дротяне сито, щоб відділити товсті стебла.

Хімічний склад сировини. Трава містить кумарини (0,4-0,9 %): дикумарол, мелілотин, мелілотозид, а також кумарову та мелілотову кислоти; похідні пурину, білок, ефірну олію, слиз, азотисті сполуки, флавоноїди, аскорбінову кислоту, сахара.

Біологічна дія та застосування. Настій трави використовують як відхаркувальний, пом’якшувальний та антикоагулюючий засіб. Дикумарин має здатність гальмувати зсідання крові. Входить до складу кардіопротекторного засобу кардіофіт.

У гомеопатії використовуються свіжі верхівки трави при тромбофлебітах, застійних явищах в легенях, яєчниках, при головному болі, який супроводжується почервонінням обличчя та сильним нервовим збудженням.

НАСІННЯ КАШТАНА—SEMINA HIPPOCASTANI ЛИСТЯ КАШТАНА — FOLIA HIPPOCASTANI

Гіркокаштан звичайний — Aesculus hippocastanum L., род. гіркокаштанові — Hippocastanaceae

Конский каштан обыкновенный; назва походить від aesculus — латинської назви дерев’янистої рослини; грецьк. hippos — кінь; castanum — від латин, castanea — назва справжнього каштана.

Рослина. Дерево заввишки до 30 м, з великою густою кроною.

Листки супротивні, п’яти — семипальчастоскладні, з довгими жолобовидними черешками, близько 25 см у поперечнику, сидячі, оберненояйцевидні, короткозагострені, злегка зубчасті, клиноподібно- звужені; молоді листки в основі жилок рудоволосяні. Квітки білі або рожеві, роздільнопелюсткові, зигоморфні, в прямостоячих пірамідних волотях завдовжки до 20-30 см; вісь суцвіття та квітконіжка з рудуватим опушенням. Плід — велика яйцевидноовальна коробочка з гострими колючками, що містить 1-3 насінини. Зрізе насіння овальної форми, в діаметрі 3-5 см, вкрите блискучою, брунатною шкіркою з великою сіруватою плямою біля основи; без запаху, гірко-в’яжучого, трохи маслянистого смаку. Цвіте з травня по червень. Дає плоди у вересні-жовтні.

Поширення. Родом з Балканського півострова. Культивується як декоративне дерево у всьому світі.

Заготівля. Збирають насіння восени, висушують на відкритому повітрі або в сушарках при температурі 40-50 °С. Зберігають сировину у сухому місці до п’яти років в добре провітрюваному приміщенні. Листки можна заготовляти протягом літа; сушать їх на повітрі у затінку.

Хімічний склад сировини. Насіння містить глікозиди кумаринів — ескулін, який розщеплюється на ескулетин (6,7-діоксикумарин) і D-глюкозу, а також фраксин, що відщеплює D-глюкозу і фраксетин (6-метокси-7,8-діоксикумарин).

У насінині кінського каштана містяться тритерпенові сапоніни, а також флавоноїди, похідні кверцетину і кемпферолу, багато крохмалю (до 50 %), є жирна олія, амінокислоти, білкові, дубильні та гіркі речовини, ферменти. В листках поряд з кумаринами та сапонінами синтезуються флавоноїди.

Біологічна дія та застосування. З насіння виробляють водно-спиртовий екстракт під назвою ескузан та есцин, що застосовуються самостійно та у складі комбінованих препаратів венотонізуючої дії.

Препарати есцин, есцингель на основі сапонінів, есфлазид (есцин разом з флавоноїдами листків) та ескувазин зміцнюють стінки капілярів, тонізують венозні судини, підвищують їх опірність, зменшують запальний та алергічний набряки.

У гомеопатії використовується свіже дозріле насіння без зовнішньої шкірки для лікування застійних явищ різних органів: розширених судин очного дна, фолікулярних фарингітів, проктитів та ін.