Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Фенольні сполуки
Лікарські рослини та сировина, які містять ксантони

ТРАВА ЗВІРОБОЮ ПЛЯМИСТОГО — HERBA HYPERICI MACULATI

Звіробій плямистий — Hypericum maculаtum Grantz. (Hypericum quandrаn-gulum L.), род. клузієві (звіробійні) — Clusiacaeae (Hypericaceae)

Зверобой пятнистый; назва походить від грецьк. hypo — біля i ereike — верес, тобто той, що росте коло вересу; латин. maculatum— плямистий.

Рослина багаторічна трав’яниста, заввишки 30-60 см. Стебло прямостояче, голе, чотиригранне, з чотирма поздовжніми гострими ребрами. Листки супротивні, цілокраї, короткочерешкові, овальні, з розсіяними прозорими крапками. Квітки правильні, двостатеві, зібрані у вузьку китицю. Чашолистки по краю без залозистих рисочок. Пелюстки жовті, з чорними крапками по краю. Цвіте у червні-липні. Плід — коробочка.

Поширення. Росте по всій території України, окрім південних районів, у лісах, на галявинах, берегах річок, сухих луках.

Заготівля. Зрізають верхівки рослин завдовжки 25-30 см під час цвітіння. Сушать на горищах або під наметами, розклавши тонким шаром.

Хімічний склад сировини. Сировина містить ксантони і лігнаноксантони: кількорин, макулатоксантон, катехіни; флавоноїди — кверцитрин (0,13 %), рутин, кверцетин, гіперин; антрахінони — гіперицин, псевдогіперицин; дубильні речовини (3-8 %), ефірну олію, до складу якої входить а- і ß-пінен, мірцен, лімонен, гумулен та ін.

Біологічна дія та застосування. Настій трави застосовують як бактерицидний і протистоцидний засіб.

ТРАВА ЗОЛОТОТИСЯЧНИКА — HERBA CENTAURII

Золототисячник звичайний (син. з. малий, з. зонтичний) — Сеntaurium erythraea Rafn. (С. umbellftum, С. minus, Erythraea centaurium), род. тирличеві — Gentianaceae

Золототысячник обыкновенный (з. зонтичный, з. малый); назва походить від латинізованої Kentaureion— ім’я кентавра Хірона; латин. erythraea— від грецьк. erythros— червоний.

Рослина дворічна (рідше одно—трирічна) трав’яниста, заввишки до 35-40 см. Стеблові листки супротивні, сидячі, видовжено-ланцетні, завдовжки близько 3 і завширшки 1 см, з трьома— п’ятьма добре помітними жилками. Прикореневі листки зібрані в розетку, обернено-яйцеподібні, з п’ятьма жилками, завдовжки близько 4, завширшки 2 см. Квітки правильні, двостатеві, довжиною до 1,5 см, темно-рожеві, з цвяхоподібним п’ятиматочковим віночком, зібрані в густу волоть. Плоди багатонасінні коробочки. Насінини дрібні, неправильно-округлі, сітчастоямчасті, брунатні.

Золототисячник гарний — Centaurium pullchellum Druce також дозволений до заготівлі. Має менші розміри (до 20 см); стебло галузиться від основи; розетка прикореневих листків відсутня; квітки темніші, ніж у золототисячника зонтичного.

Поширення. Росте на сухих луках, галявинах, узліссях і степових схилах по всій території України, Росії, на Кавказі.

Заготівля. Під час цвітіння рослину зрізають серпом або ножем вище прикореневих листків. Сушать на горищах, рідше — під наметами з доброю вентиляцією або у сушарках при температурі 40-50 °С, розклавши тонким шаром.

Хімічний склад сировини. Переважають гексазаміщені ксантони: 1,6,8-тригідрокси-3,5,7-триметоксиксантон, 1,8-дигідрокси-3,5,6,7-тетраметоксиксантон тощо; монотерпенові глікозиди, серед яких головним є іридоїд генціопікрин, а також генціопікрозид, сверциамарин, амарогенцин. Агліконом сверциамарину є еритроцентаурин. Доведена присутність ефірної олії, флавоноїдів (апіїн, лютеолін, апігенін, скутеляреїн та ін.), фенолокислот, олеаноловоїкислоти, никотинаміду. Виділені монотерпенові алкалоїди генціанін, генціамін, генціанідин.

1,6,8-трипдрокси-3,5,7-триметоксиксантон

Еритроцентаурин

Біологічна дія та застосування. Настій застосовується як гіркота для збудження апетиту, покращення травлення їжі при зниженій секреції шлункового соку й посилення перистальтики кишок. Трава золототисячника входить до складу апетитних та шлункових чаїв.

ТРАВА СОЛОДУШКИ — HERBA HEDYSARI

Солодушка альпійська — Hedysarum alpinum L. (Н sibiricum Роіr.), солодушка жовтіюча — Hedysarum flavescens Regel et Schmalh., род. бобові — Fabaceae

Копеечник альпийский (к. сибирский), копеечник желтеющий; назва походить від грецьк. hedys — солодкий, латин, alpinus — альпійський.

Рослина трав’яниста багаторічна, заввишки до 1 м. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки складні, непарноперисті, чергові. Квітки рожево-фіолетові, зібрані в пазушні багатоквіткові китиці. Плід — багатонасіннєвий біб з перетяжками.

Поширення. Зустрічається на півночі Росії від Кольського півострова до Далекого Сходу. Промислові зарості знаходяться у лісостеповій зоні Читинської області. Росте уздовж річок, на вологих узліссях. Місцями утворює солодушкові луки. Солодушка жовтіюча — середньоазіатський вид.

Заготівля. Під час цвітіння зрізають квітконосні верхівки рослини. Сушать під наметами. Рослина отруйна.

Хімічний склад сирoвини. Трава солодушки містить ксантони, серед яких основним є мангіферин (0,8-1,92 %), ізомангіферин (0,05-0,07 %), глюкомангіферин, глюкоізомангіферин. Окрім цього, знайдені флавоноїди — полістахозид, гіперозид, хедізирид; кумарини, дубильні речовини, сліди алкалоїдів.

Глюкомангіферин

Глюкоізомангіферин

Біологічна дія та застосування. На основі мангіферину одержують препарат алпізарин, який застосовують у вигляді таблеток і мазі для лікування герпесу та інших вірусних захворювань. Східна медицина широко використовує корені солодушки як загальнозміцнюючий засіб.