Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Алкалоїди
Лікарські рослини та сировина, які містять протоалкалоїди

ПЛОДИ ПЕРЦЮ СТРУЧКОВОГО ОДНОРІЧНОГО — FRUCTUS CAPSICI

Перець стручковий однорічний — Capsicum annuum L., род. пасльонові — Solanaceae

Перец стручковый однолетний (красный перец); назва capsicum, можливо, пов’язана з грецьк. kapto — палю, через пекучий смак плодів, або від латин, capsa — сумка, за формою плодів.

Рослина. Культивується як однорічна рослина у двох формах — перець солодкий і гіркий, які мають ще ряд сортів.

Стебло розгалужене, прямостояче, знизу здерев’яніле, заввишки 30-125 см. Листки чергові, зверху іноді парні, яйцеподібні, цілокраї або виямчасті по краю, на довгих черешках. Квітки поодинокі або парні, розміщені в розвилках стебла. Віночок колесоподібний, білий, жовтуватий або фіолетовий. Плоди конусовидні, злегка сплюснуті, трохи зігнуті з п’ятизубчастою чашечкою, що переходить у плодоніжку, всередині порожнисті, з численним насінням, завдовжки від 5 до 12, завширшки 2-4 см. Колір плодів від померанцевого до темно-червоного, колір насіння — жовтуватий: Смак сильно пекучий.

Оплодень у солодких сортів перцю товщий і більш м’ясистий, ніж у гірких; забарвлення послідовно змінюється від зеленого до жовтого, померанцево- або темно-червоного. У медицині використовують лише червоні пекучі сорти.

Поширення. Батьківщина стручкового перцю — Центральна Америка (Мексика, Гватемала). Перець культивується в Україні, Молдові, на Кавказі, в Поволжі, Середній Азії.

Заготівля. Збирають плоди в міру дозрівання вручну або механізованим способом у липні-серпні. Сушать на сонці або в плодоовочевих сушарках при температурі 40-50 °С. Пил подразнює слизові оболонки, тому при подрібненні плодів необхідно працювати у марлевій масці, не торкатися очей, а після роботи добре вимити руки.

Хімічний склад сировини. Містить пекучі сполуки — капсаїциноїди (0,1-1,9 %). Головними серед них є капсаїцин, нордигідрокапсаїцин та гомодигідрокапсаїцин. Плоди багаті на вітаміни — С (0,5 %), Р, В₁, В₂, фолієву, нікотинову кислоти, каротиноїди; знайдені стероїдні сапоніни, глікоалкалоїд соланін, флавоноїди (апігенін, лютеолін); кумарин скополетин, солі калію, натрію, кальцію, ртуті, марганцю, алюмінію, заліза.

Біологічна дія та застосування. Препарати стручкового перцю застосовують зовнішньо як подразнюючий засіб при невралгіях та радикуліті. Випускають настойку перцю стручкового, пластир перцевий. Настойка перцю входить до складу мазі від обмороження, лініментів перцево-аміачного та перцево-камфорного, препаратів капсин (ненаркотичний анальгетик, що діє на ЦНС), капситрин і еспол.

Настойку застосовують для збудження апетиту і покращення травлення. Слід мати на увазі, що вживання всередину завищеної дози може викликати гострий шлунково-кишковий розлад.

У гомеопатії використовується зрілий стручок з насінням при гострих і хронічних отитах, ринітах, гаймориті, гіперацидних гастритах, гострому геморої, бронхіті та бронхіальній астмі.

ТРАВА ЕФЕДРИ — HERBA EPHEDRAE

Ефедра хвощова (ефедра гірська) — Еphedra equisetina Bunge, род. ефедрові — Ephedraceae

Эфедра хвощевая (эфедра горная, хвойник хвощевой); родинна назва походить від грецьк. ері — на і hedra — сидіти, бо стробіли сидять на гілочках; латин. equisetimis, -а — хвощовий від equisetum — хвощ.

Рослина. Багаторічний дводомний густогіллястий кущ заввишки до 1,5 м. Гілки дерев’янисті, направлені догори, із супротивнорозміщеними нездерев’янілими членистими зеленими річними гілочками, завтовшки до 3 мм; міжвузля завдовжки близько 2 см. Нижні гілочки часто розташовані кільчасто, верхні завжди супротивні. Листки супротивні, редуковані до плівчастих лусочок. Квітки роздільностатеві, дрібні, зібрані невеликими колосками. Плід — несправжня шишкоягода.

Поширення. Ареал знаходиться в горах Казахстану, Середньої Азії, Алтаю та Кавказу. Ефедра утворює невеличкі куртини на сонячних схилах на висоті 1000—1800 м над рівнем моря.

Заготівля. Сировину збирають у два строки: рано навесні, до початку вегетації, або восени, коли припиняється ріст і молоді пагони набувають пружності. Зрізають лише зелені гілочки, без здерев’янілих частин. На кущах залишають близько 15% зеленої маси. Перерва між заготівлями повинна бути не менше 2 років. Траву складають у стіжки завширшки 80-100 см і заввишки 1 м. Для якісного сушіння вона має добре продуватися вітром. Працювати із сировиною слід у марлевих пов’язках, захисних окулярах і після роботи добре вимити руки з милом.

Хімічний склад сировини. Трава містить алкалоїди (1,5-2%); основний L-ефедрин знаходиться в суміші з іншими ізомерами, половину маси яких інколи складає правообертаючий псевдоефедрин. Його фармакологічні властивості подібні до ефедрину, але активність значно менша. У траві також міститься N-метилефедрин і близько 10% дубильних речовин.

Біологічна дія та застосування. Ефедрину гідрохлорид застосовується як адреноміметичний засіб. Використовується для лікування захворювань алергічного характеру (бронхіальна астма, вазомоторний риніт, кропивниця тощо) і стимуляції центральної нервової системи при отруєнні морфіном, скополаміном та гангліолітиками. Завдяки дії на ЦНС і посиленню тонусу скелетної мускулатури ефедрин віднесено до спортивних допінгів.

Входить до складу таблеток теофедрин, антастман, аерозолі ефатин, препаратів солутан, бронхолітин, що використовуються як бронхолітичні засоби.

З відходів лри отриманні ефедрину з ефедри хвощової і з трави ефедри середньої Ephedra intermedia виробляють препарат дефедрин, який використовують аналогічно ефедрину.

У Росії ефедра двоколоса (Ephedra distachya), або кузьмичева трава, стала відома в 1889 р. як засіб для лікування всіх видів ревматизму та дизентерії, однак цей вид бідніший за хімічним складом і отримувати ефедрин з нього нерентабельно.

БУЛЬБОЦИБУЛИНИ ПІЗНЬОЦВІТУ СВІЖІ — BULBOTUBERA COLCHICI RECENTIA

Пізньоцвіт прегарний — Cólchicum speciósum Stew, пізньоцвіт осінній — Colchicum autumnale L., род. мелантієві — Melanthiaceae

Безвременник великолепный; назва походить від грецьк. Kolchis— Колхіда, звідкіля, за Діоскоридом, привозили цю рослину; латин, speciosus, -um — гарний, прекрасний.

Рослина багаторічна трав’яниста, із специфічним циклом розвитку. Цвіте восени (вересень-жовтень), плоди з’являються в червні-липні. Бульбоцибулини цілі, довгасті, майже бруньковидні завдовжки до 7 і завширшки до 6 см, вкриті брунатно-бурою плівчастою шкіркою. На зрізі — білі, з блідо-жовтими крапками. Квітки великі, двостатеві, від майже білого до рожево-пурпурового кольору. Листки ланцетні або еліптичні, зростаються піхвами, утворюють несправжнє стебло заввишки 20-50 см. У період дозрівання насіння листки відмирають. Влітку, в червні — серпні, рослини цілком заховані у грунт, їх бульбоцибулини знаходяться в стані ростового покою. Навесні щорічно проходить заміна бульбоцибулин. Розмножується пізньоцвіт насіннєво та вегетативно. Рослина отруйна.

Поширення. Пізньоцвіт прегарний поширений у субальпійському поясі головного Кавказького хребта і Західного Закавказзя на висоті 1200-3300 м над рівнем моря.

Пізньоцвіт осінній росте окремими групами в Карпатах. Основні запаси сконцентровані в Західній Європі. Вид занесено до Червоної книги України. Як декоративну рослину пізньоцвіт культивують.

Заготівля. Викопують великі (завдовжки не менш як 4 і завширшки 3 см) бульбоцибулини разом з корінням у кінці літа і восени під час цвітіння. Неприпустимо збирати сировину до цвітіння рослини. Непошкоджені бульбоцибулини очищують від землі й обломлюють пагін оновлення, що знаходиться збоку, намагаючись не пошкодити нижню частину материнської рослини. Бульбоцибулини розрізані, пошкоджені та діаметром менш як 4 см закопують у землю. Для зберігання популяції в лісовому поясі рекомендується залишати 10-20 рослин на 100 м² зарості. Черговість заготівлі — 4-5 років. При заготівлі слід бути обережним.

Для підв’ялювання сировину розкладають шаром 10-15 см на сонці або в приміщенні. Не можна мити бульбоцибулини і змочувати їх водою. Сировина використовується свіжою.

Хімічний склад сировини. Виділено більш як 10 колхіцинових алкалоїдів: колхамін, колхіцин, колхіцеїн, колхікозид, глікоалкалоїди, ряд колхіцикових алкалоїдів Н, С, Е, В та ін. Вміст колхіцину становить 0,25%. Крім алкалоїдів, бульбоцибулини містять флавоноїди, фітостерини, вуглеводи, кислоти ароматичного ряду.

Біологічна дія та застосування. Колхамін застосовують при злоякісних пухлинах у випадках, що не підлягають хірургічному втручанню. Для лікування раку шкіри використовують 0.5% колхамінову мазь.

У гомеопатії використовуються цибулини пізньоцвіту осіннього, викопані навесні. Призначають при ригідності м’язів шиї і потилиці, захворюваннях суглобів ревматичного та подагричного характеру; дизентерії та гастроентериті. Вважається капілярною отрутою.