БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

VII. РОСЛИННІ ТКАНИНИ

Видільні (секреторні) тканини

Видільні тканини внутрішньої секреції

Рис. 53. Видільні тканини внутрішньоїсекреції:

А - схізогенне вмістище влистку звіробою (1 - епітелій, 2 - краплина секрету); Б - лізигенне вмістище в шкірці плодумандарину; В - нечленистий молочник молочаю; Г - членистий молочник осоту.

Секреторні клітини розміщені серед клітин основної паренхіми. Вони містять смоли, бальзами, ефірні олії, таніни, слизисті речовини, камеді, кристали солей тощо. Так, у корені алтеї є слизисті клітини і клітини з друзами оксалату кальцію; у коренях валеріани - ефірні олії; в корі дуба і кореневищі гірчака зміїного є клітини з дубильними речовинами і з друзами оксалату кальцію.

Видільні ходи представлені двома типами - смоляними (у стеблі сосни звичайної - виділяють живицю) і масляними ходами - у плодах представників родини зонтичних (кріп, кмин та ін.) виділяють ефірні олії.

Вмістища бувають схізогенні, лізигенні та схізо-лізигенні.

Цей тип тканин представлений окремими секреторними клітинами - секреторними ідіобластами, видільними ходами, вмістищами та молочниками (рис. 53).

Схізогенні вмістища утворюються при відкладанні виділених речовин у міжклітинниках. Такі вмістища оточені живими епітеліальними клітинами. Прикладом цієї групи вмістищ є смоляні ходи,або канали хвойних, зонтичних, складноцвітих та інших рослин. В них накопичуються смолисті речовини та ефірні олії. Звичайно смоляні канали довгі і утворюють складну розгалужену систему. Вмістища, на відміну від каналів, мають кулясту форму.

Лізигенні вмістища утворюються на місці групи клітин, що зруйнувалися внаслідок накопичення в них секреторних речовин. Прикладом таких вмістищ є вмістища ефірних масел у щкірці плоду цитрусових.

Схізо-лізигенні вмістища характерні для листків евкалипта. У них накопичується ефірна олія.

Молочники - це вмістища, заповнені молочним соком, який витікає на поверхню після поранення рослини. Молочники бувають нечленисті та членисті. Розміщуються молочники всередині органів поміж паренхімних клітин, де утворюють складну сітку. Клітини молочників живі. Оболонки їх тонкі, целюлозні, з нечисленними порами. Протопласт розміщений у пристінному шарі клітин, багатоядерний (у нечленистих молочниках) або одноядерний (у члениках членистих молочників), містить амілопласти. Більшу частину клітини займає вакуоля з клітинним (молочним) соком.

Нечленисті молочники - це одна гігантська трубчаста клітина, яка може мати довжину до декількох метрів і утворює відгалуження до всіх органів рослини. Вони характерні для рослин з родини молочайних, кропивових, барвінкових, шовковицевих. Закладається клітина нечленистого молочника в зародку насінини, а потім у процесі росту рослини та органогенезу розростається та галузиться в усіх її органах.

Членисті молочники складаються з багатьох послідовно сполучених циліндричних клітин, поперечні стінки яких руйнуються, а протопласти і вакуолі з молочним соком утворюють суцільну розгалужену систему. Такі молочники мають рослини з родин складноцвітих, макових, дзвоникових та деяких молочайних. Членисті молочники можуть сполучатись між собою за допомогою бічних трубочок, утворюючи анастомози. За цією особливістю вони поділяються на членисті анастомозовані та членисті неанастомозовані молочники. Тип і структура молочників є важливою морфолого-анатомічною ознакою у мікроскопічному дослідженні лікарської сировини.

Наприкінці вегетації молочники перестають утворювати молочний сік, сплющуються і відмирають, а латекс у них коагулює.

Молочний сік являє собою рідину білого, жовтого, червонуватого, бурого кольору або ж безбарвну. Він містить неорганічні та органічні речовини, що мають різну розчинність у воді і утворюють справжній розчин, а також колоїдний розчин, емульсію або суспензію.

Основним компонентом молочного соку є вода (50-82% від його вмісту). Окрім води, входять вуглеводи, органічні кислоти та їхні солі, мінеральні солі, алкалоїди (переважно у вигляді солей яблочної, лимонної, щавлевої, янтарної та інших кислот), глікозиди, таніни, слизисті речовини, жири, білки, ферменти, вуглеводні з класу терпенів. Остання група органічних речовин особливо цікава і різноманітна. Це ефірні олії, смоли, бальзами, камфора, каротиноїди, каучук, гута тощо.

Рослини, молочний сік яких багатий на цукри, крохмаль, інулін, жири, білок, є добрими кормовими травами (козельці, кульбаба, латук).

У деяких представників родини складноцвітих (кок-сагиз, тау-сагиз), шовковицевих (фікус), молочайних (гевея бразильська) молочний сік, багатий на каучук, називають латексом, а в бруслинових (бруслина бородавчаста) - на гуту. З цих рослин отримують природний каучук і гутаперчу.

Молочний сік алкалоїдоносних рослин містить алкалоїди. Так, кора хінного дерева містить хінін та ще 20 алкалоїдів, мак снодійний - понад 20 алкалоїдів (зокрема, морфін, папаверин, кодеїн), але найбільше їх у коробочках олійного маку; тютюн - близько 10 алкалоїдів. На вміст алкалоїдів у рослинах впливають умови зростання. Жаркий клімат та азотні добрива сприяють накопиченню алкалоїдів, тому переважна більшість алкалоїдоносних рослин росте в тропічних країнах. Молочний сік у рослинах може відігравати трофічну, захисну, відлякуючу або приваблювальну функції. Практичне використання молочного соку визначається його хімічним складом.