БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

XIV.ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТА МЕТОДИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОДНОЇ РОСЛИННОСТІ

Особливості гербаризації водних рослин.

Збирання й правильне сушіння рослин у ботанічних дослідженнях, які проводяться на водоймах, є важливою ділянкою роботи. їй приділяється недостатньо уваги, а тому зібрані рослини набувають непривабливого вигляду і їх неможливо визначити.

Збирання та сушіння водних рослин вирізняється від наземних і має свої особливості. Сушіння рослин проводиться так само, як і наземних, між аркушами газетного паперу у ботанічних пресах. Методи гербаризації рослин описані у спеціальних посібниках [80, 107]. Корисні поради щодо збирання та сушіння водних рослин наведені у книзі В. М. Катанської [36].

Щоб отримати оптимальні гербарні зразки водних рослин, закладання і сушіння в пресах потрібно виконувати ретельно. У гербарії по можливості мають бути всі частини рослин: коренева система, стебла та їхні метаморфози, листки, суцвіття й квітки, плоди та насіння.

Занурені рослини і рослини з плаваючими листками з тоненьким кореневищем або без коренів збирають водяними грабельками, на великих глибинах драгами, а на дні - дночерпаками. З кореневою системою рослини виймають тільки на м’яких глинистих донних відкладах. Рослини з товстими кореневищами підрізають серповидним ножем.

Після цього рослини відмивають від бруду (у відрі чи з борту човна і до закладання в гербарні папки кладуть у поліетиленові мішки (їх потрібно мати декілька і різних розмірів), або у вологі марлеві серветки (розміром 30 х 30 см), а потім у поліетиленові мішки. Мішки з рослинами щільно пакуються у сумку, в якій знаходяться до приїзду в гуртожиток чи додому.

Закладання більшості водних рослин в екскурсійну папку, як це робиться з наземними рослинами, небажано, рослини у папках підсихають, у них деформуються листки, квітки. Рослини закладені у марлеві серветки (особливо види з розсіченим листям), віддають надлишкову поверхневу воду і декілька днів можуть зберігатися у свіжому стані і легко розкладаються у порівнянні з рослинами з поліетиленових мішків.

Рослини з повітряними стеблами й листками, які підводяться над водою, що зростають зазвичай на невеликих глибинах (стрілолисти, їжача голівка, сусак та ін.), викопують за допомогою ножів, лопат, копачок або достають руками. Складніше викопувати високі рослини (очерет, рогіз, комиш), які мають товсті пружні довгі кореневища, що розташовані глибоко в ґрунті. Тому беруть рослини у гербарні папки без них, але обов’язково з генеративними органами.

Широколистяні рдесники, куширі, пухирники, водопериці та інші рослини з дрібно розсіченими листками і невеликими розсіченими листками сушать без складнощів. Якщо екземпляри густі й великі їх перекладають прокладками із листів газет. Потрібно міняти вогкий газетний папір двічі на добу. Для цього на розкриту «сорочку» з рослиною накладають зверху суху розкриту «сорочку», потім, притримуючи верхню і нижню «сорочки» долонями рук, їх перевертають, а мокру знімають.

Рослини з тоненько розсіченими листками (пухирник, кушир, водопериця) та інші, які занурені у воду, стебла й листки яких обростають водоростями, з першою зміною прокладок, коли рослини ще сирі, потрібно перекласти в новий сушильний папір, бо ці рослини неможливо буде відділити від паперу. За цим потрібно спостерігати і вчасно виконувати цю роботу.

Особливо тоненькі й ніжні рослини розправляють спочатку у мисці з водою, а потім під них заводять аркуш паперу, який обережно, щоб не змити рослину, виймають разом з рослиною із води і сушать на цих листках у «сорочках» у пресі звичним способом.

Великі рослини з товстими м’ясистими кореневищами і великими товстими листками (інколи перевищують ширину гербарного аркуша) цілими в гербарій покласти неможливо (латаття, глечики). Від них беруть декілька листків з черешками, квітками, плоди і придонну розетку листків з частиною кореневища. Кореневище і розетку листків розрізають уздовж навпіл, розгортають і в такому вигляді кладуть у «сорочки». Із кореневища вирізають м’ясисту частину. Якщо розетка з листками велика, від неї беруть одну половину.

Плаваючі листки, квітки й розетки з ніжними підводними листками кладуть у різні аркуші паперу («сорочки») з етикеткою, де зазначаються від якої вони рослини. Товсті плаваючі листки за висушування зазвичай сильно деформуються і втрачають форму. Для того, щоб мати в подальшому уявлення про справжню форму листка і його розмір, рекомендуємо окреслити його контури на білім папері та вкласти цей контур у «сорочку» разом з листком та прикласти до гербарного екземпляра. При закладанні розетки підводних ніжних листків потрібно проложить пергаментом або калькою, а зверху листків, у рівень з товстою частиною основи розетки і кореневища, накладають шар із складених навпіл аркушів паперу, який у процесі сушіння змінюють. Прокладки між окремими підводними листками не виймають до кінця сушіння, їх непотрібно перекладати в інший папір. Гербарні сітки з такими рослинами бажано на декілька годин покласти у прес, тоді м’ясисті плаваючі листки у меншій мірі деформуються.

Досліднику, який збирає рослини до гербарію потрібно знати, що багато видів водних рослин занесені до Червоної книги України і знаходяться під охороною. Перед початком роботи потрібно познайомитися зі списками рослин, що охороняються в регіонах, де проводяться дослідження. Для Лісостепу і в цілому для України у даному посібнику наведено охоронні види (див. розділ 9, додатки А,В).