БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

І. УМОВИ ФОРМУВАННЯ І ЗРОСТАННЯ ВОДНИХ РОСЛИН

Типи екоклииів незакріплених ґрунтів та їхня характеристика

Сапропельний тип обумовлений затопленням водойми, підняттям рівня ґрунтових вод та акумуляцією гідатофітів чи алохтонним осіданням ферного матеріалу. Типовим є для місцезростань очеретяних заростей голландських озер. Відрізняються розміром коренів, які проникають у глибину сапропеля чи в сторони (столонами, паростками).

Сплавинний тип виникає внаслідок нагромадження скелетних уламків з рослинного матеріалу, утворюючи гомогенну дисперсну фазу у під вітровій зоні водойм, зазвичай з очеретяними заростями. Часто можна спостерігати у ставках, озерах тощо. Трапляється у водоймах спільно з річковим типом і характеризується найбільшим видовим фіторізноманіттям за рахунок присутності гідатофітів і тенагофітів. Сплавинний тип має міцніший опорний скелет із видів очеретяних угруповань, таких як рогіз вузьколистий (Tyhpa angustifolia), рогіз широколистий (T. latifolia), очерет звичайний (Phragmites australis), комиш озерний (Scirpus lacustris).

Струмковий тип вирізняється заселенням водної поверхні поодинокими екземплярами видів союзу Glycerio-Sparganion, а в подальшому повним домінуванням. Реофільні види характерні для ділянок з турбулентним рухом води. У подальшому внаслідок занесення течію збільшується кількість особин союзу Cicution. Характерним є тип, у якому обмін рослинного матеріалу здійснюється за рахунок руху човнів і перетікання води із озер. В екоклинах такого типу переважають біоморфи з горизонтальними пагонами (незабудка болотна (Myosotis palustris), сієла пряма (сієла пряма (Siella erecta) та ін.) або з великими горизонтальними підземними кореневищами (образки болотні (Calla palustris), бобівник трилистий (Menyanthes trifoliate) та ін.). Для такого типу характерно пристосування видів із вертикальними пагонами, які полягають, займаючи горизонтальне положення, а потім переходять у слабковисхідне положення (м'ята водяна (Mentha aquatica), вероніка струмкова (Veronica beccabunga), вероніка джерельна (Veronica anagallis-aquatica) та ін.). Для життєдіяльності названих видів велике значення мають горизонтальні та бокові пагони, коренева система знаходиться у верхніх шарах ґрунту.

Острівковий тип формується внаслідок відривання цілих полів очеретяних заростей, які недовго рухаються, а потім закріплюються на підвітровому боці або в щільних заростях гідатофітів і очерету звичайного. Характерний для всіх водойм. Існують певні відмінності між рослинністю екоклинів острівкового типу великих водойм (озер) і невеликих водойм, в яких зарості очеретяних угруповань відриваються або піднімаються після підвищення рівня води, такі екоклини утворюються за рахунок видів: рогізу вузьколистого (Tyhpa angustifolia), комиша озерного (Scirpus lacustris), очерету звичайного (Phragmites australis) та інші види в угрупованнях Scirpo-Phragmitetum. У невеликих водоймах, переважно ставках, ценобіонтами є рогіз широколистий (Typha latifolia), лепешняк звичайний (Glyceria aquatica), аїр тростиновий (Acorus calamus) інші види угруповань Glycerietum aoquaticae.

Джерельний тип виникає внаслідок турбулентного руху води знизу до гори, який унеможливлює утворення щільного субстрату. Цей тип пов'язаний з літоральною зоною і створює дисконтинуальні екоклини у суцільних заростях угруповань союзу Phragmition або Magnocaricion і має острівковий характер.

Канавний тип виникає внаслідок наростання рослин від берегів водної поверхні каналу. За рахунок цього формується субстрат із рослинності прямо на поверхні води. У результаті формування угруповань водних макрофітів на незакріплених ґрунтах і формуються передумови для розвитку процесів замулювання та заростання водойм.