БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

І. УМОВИ ФОРМУВАННЯ І ЗРОСТАННЯ ВОДНИХ РОСЛИН

Генезис і структура угруповань незакріплених ґрунтів

Фітоценози незакріплених ґрунтів сплавин водойм складаються з двох структурних елементів - основи і власне незакріплених ґрунтів (поле). Основою є щільна структура у вигляді маленького острівця, на якому закріплюються вегетативні пагони, насіння та діаспори видів, які приносить вода. Вона може виникнути із залишків дерев (стовбурців, пеньків, коренів), що є прототипом субстрату із незакріплених відкладів; живих, відмираючих чи відмерлих кореневищ, очеретяних заростей (скелету незакріплених ґрунтів), утворених очеретом звичайним (Phragmites australis), рогізом вузьколистим (Tyhpa angustifolia), рогізом широколистий (T. latifolia), комишем озерний (Scirpus lacustris), лепешняком звичайним (Glyceria aquatica), аїром тростиновим (Acorus calamus) та ін.; тканин живих чи відмерлих купин осок, зокрема: осока висока (Carex elata), о. гостра (C. acuta), о. двотичинкова (C. diandra), о. видовжена (C. elongata), о. побережна (C. riparia) та ін.

Щільна структура формується лише за участю водних макрофітів. Власне незакріплені ґрунти (поле) на перших етапах їх розвитку є стартом формування ядра сформованої сплавини. Поле складається із залишків клітковини стебел, листків, коріння, цілих дрібних рослин, нагромаджень насіння, сапропеля. Поле закріплюється на скелеті, на якому розвивається рослинність.

В озерах часто типом поля є залишки гідроморфної рослинності та дрібні уламки сплавин, у дельтах річок - залишки геломорфної рослинності, а у водоймах - скошена гідро- і геломорфна рослинність та залишки угруповань тенагофітів, які відірвалися від дна (ситняг голчастий (Eleocharis acicularis), руслиця звивистонасінна (Elatine hydropiper)).

Характер поєднання основи поля залежить від типу синекоклинів і кількості матеріалу. Дрібні острівки з'єднуються у більші, які ще плавають, утворюючи закріплений масив. Потрібно відрізняти декілька варіантів виникнення синекоклинів незакріплених ґрунтів:

Типова форма розвитку - регенераційна, характерна для акумулятивної зони. Поступове встановлення рівноваги основних елементів у просторі, які спричиняють об’єднання в єдиний комплекс. Типовою формою є виникнення угруповань союзу Cicution безпосередньо у сапропельній зоні озерного затону, для прикладу комплекс кушир (Ceratophyllum) - водяний різак (Stratiotes) -цикута (Cicuta).

Додаткова форма (апозиційна), властива дрейфовій зоні окраїн очеретяних заростей. Комплекс калюжниця (Calla) - цикута (Cicuta) - теліптерис болотяний (Thelypterispalustris).

Деструктивна форма характерна для полів окраїн очеретяних заростей або заростей крупних осок. Вона виникає внаслідок поступового відривання очерету (при підвищенні рівня води чи сильного вітру) і частин островців, які утворюють нові масиви, де розвивається комплекс цикута отруйна (Cicuta virosa) - осока волотиста (Carexpaniculata).