Основи еволюції - Корж О.П. - 2006

Частина III.ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЖИТТЯ

Розділ 21. Антропогенез

21.1. Історичний літопис розвитку людини розумної

За однією з гіпотез, першою предковою формою людини був рамапітек, а загальна історія антропогенезу нараховувала близько 15 млн років. Ґрунтувалося це припущення переважно на будові зубної системи, яка є єдиною досить детально вивченою анатомічною ознакою, спільною майже для всіх гомінід (редуковані ікла, потовщена зубна емаль, збільшені передкутні та корінні зуби в рамапітека). Враховуючи зазначені характеристики, вчені побудували класичну модель розвитку гомінід, яка свідчила про досить давнє відокремлення гілки, що вела до сучасних людиноподібних мавп.

Пізніше з'ясувалося, що така сама будова зубної системи властива й іншим формам, зокрема сучасним людиноподібним мавпам (орангутанг) та деяким вимерлим формам (гігантопітек, сівапітек). Унаслідок цього рамапітека почали розглядати виключно як результат дивергентної еволюції, а загальний обсяг антропогенезу скоротили до 7-8 млн років. Накопичення викопних решток імовірних предків людини, ознаки яких виявилися конвергентними, примусило відмовитись від уявлення про однолінійність загального характеру антропогенезу від простіших до вищих форм.

Саме ця невелика за розмірами форма могла бути безпосереднім предком усіх пізніших форм.

Між 4 і 3 млн років тому відбувається поділ спільної гілки гомінід на кілька видів, що дає два основних напрямки розвитку людини. До першого слід віднести австралопітеків, які мали суттєві відмінності в ранніх та пізніх формах. До ранніх видів учені, крім афарського, також відносять африканського австралопітека (A. africanus), якого інколи об'єднують з попереднім в один вид. Вони мали витончену, граціозну будову тіла, відрізнялися кулястою формою черепа, сильно редукованими іклами; будова кисті, стопи, тазу були, як у сучасної людини, хода була прямою тощо. Згодом в Африці виникають представники пізніх австралопітеків (принаймні розрізняють два види — A. boisei та A. robustus), які характеризувалися масивною будовою тіла.

У цілому група австралопітеків (перекладається як «південна мавпа») була ближчою до людини порівняно з сучасними людиноподібними мавпами. Найбільшу схожість мала будова зубів та зубної системи (у більшості видів навіть передкутні зуби були двобугорковими, як і в людини). Об'єм мозку коливався в

Першим представником давніх гомінід нині вважається афарський австралопітек (Australopithecus afarensis), який з'явився в пліоцені (близько 4—5 млн років тому) і вже мав усі риси, притаманні справжнім гомінідам, зокрема був здатний до прямоходіння.

межах 450-550 см³, зріст становив 100-150 см. Ці мешканці відкритих просторів були переважно всеїдними, хоча пізні форми були більш рослиноїдними; мав місце й канібалізм. Вважається, що австралопітеки вже використовували деякі примітивні знаряддя праці, а окремі види - навіть вогонь.

Іншим відгалуженням антропогенезу стає поява роду Ното, першим представником якого була людина уміла (Н. habilis). На відміну від австралопітеків щелепи та зуби у неї були значно менших розмірів, а об'єм черепа вже перевищував 650 см³. Будова ноги (великий палець вже не протиставлявся іншим) говорить про завершення морфофізіологічних перебудов, пов'язаних з прямоходінням. Сама назва «людина уміла» пов'язується з її здатністю виробляти справжні знаряддя праці з гальки (перехід до галькової культури визнається головною межею між людиною та її предковими формами).

Щодо співвідношення цих двох груп учені ще не дійшли згоди (рис. 21.1). Афарський австралопітек є найбільш ранньою формою серед усіх відомих гомінід і, можливо, дав початок пізнім формам. За одним припущенням, африканський австралопітек походить від афарського і є предком як масивних австралопітеків, так і представників роду Ното. Але існує думка, що австралопітеки та люди взагалі розійшлися ще до появи Australopithecus afarensis.

Рис. 21.1. Альтернативні філогенетичні схеми еволюції ранніх гомінід (за різними авторами з Р. Фоулі, 1990)

На початку плейстоцену співіснували як масивні австралопітеки, так і людина уміла. Але вже близько 1,6 млн років тому на зміну Н. habilis приходять архантропи (Н. erectus), а понад один мільйон років тому австралопітеки остаточно зникають (деякі фахівці вважають, що зникли вони пізніше).

Архантропи були цікаві тим, що починають розселятися й виходять за межі сучасної Південно-Східної Африки. Вони характеризувалися збільшенням розмірів тіла, досить великим обличчям та зубами (порівняно з сучасною людиною та Н. habilis), добре розвиненими надорбітальними валиками тощо. Об'єм головного мозку сягав 800-1000 см³, що свідчить про їх здатність використовувати справжню мову (сучасна дитина починає говорити після зростання об'єму головного мозку понад 800 см³). Жили вони переважно в печерах або будували примітивні кам'яні укриття. Проіснував цей вид дуже довго (від 1600 тис до 400 тис. років до нашої ери), майже не змінюючись на всьому ареалі існування (відомо багато форм - телантроп, синантроп, архантроп тощо).

Перехід до людини розумної (Н. sapiens) почався з неандертальця (Н. sapiens neanderthalensis). Існував він переважно в Європі та Азії близько 350-50 тис. років тому. Щодо систематичного положення неандертальців, то єдиної думки серед учених не існує: дехто вважає цю форму підвидом людини розумної, інші ж - взагалі незалежним комплексом видів.

За своїми анатомо-морфологічними особливостями ці форми ще значно відрізнялися від людини сучасного типу. Об'єм мозку в цього виду вже сягав у середньому 1500 см³, надзвичайного розвитку набули відділи, пов'язані з логічним мисленням.

Неандертальці широко застосовували вогонь, суттєво вдосконалили знаряддя праці, але вони ще не позбулися канібалізму.

Нині вчені дійшли висновку, що неандертальці є гетерогенною групою, зокрема їх ранні та пізні форми мали суттєві морфологічні відмінності. Перші з них були менш розвинені фізично, ніж останні, але мали тенденцію до формування суспільства, завдяки чому ранні неандертальці вижили в умовах значної еволюційної конкуренції, давши початок людині сучасного типу.

Як неандертальці, так і кроманьйонці (Н. sapiens sapiens) певний час існували разом, але коли відбувся перехід до останніх, поки що остаточно не з'ясовано. З певною імовірністю можна зазначити, що близько 40 тис. років тому людина сучасного типу залишилась єдиним представником гомінід і поширилась по всій земній кулі, хоча, можливо, ще досить довго співіснувала разом з іншими групами палеантропів.