Основи еволюції - Корж О.П. - 2006

Частина III.ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЖИТТЯ

Розділ 21. Антропогенез

21.2. Передумови розвитку людини

Первісний деревний спосіб життя багато в чому зумовив особливості загального типу будови тіла приматів.

При ньому зникає необхідність мати розвинений нюх, тому відбувається редукція цього органа чуття й суттєве скорочення обличчя черепа. Натомість посилюється значення зору, зокрема при пересуванні тварин з гілки на гілку (брахіація). Відбувається зближення очей, що забезпечує розвиток бінокулярного зору, який дозволяє точніше корегувати дії тварини. Зберігається первинний тип будови кінцівок: залишаються практично всі елементи поясів та вільних кінцівок, їх здатність до руху. При цьому збільшуються розміри фалангів пальців і зростає їх рухливість, що забезпечує краще тримання за гілку. Перший палець на обох кінцівках протиставляється всім іншим, завдяки чому утворюється кінцівка хватального типу. Такі пристосування підвищують активність приматів у цілому.

Складна поведінка, активний рух, деревний спосіб життя та живлення їжею тваринного походження спричиняються до збільшення розмірів головного мозку порівняно з розмірами тіла тварини, що є життєвою необхідністю для існування приматів у таких умовах. Ці тварини легко пристосовуються до різних видів їжі, тому відбувається перехід від комахоїдності до всеїдності. Загальним напрямком розвитку приматів також можна вважати збільшення розмірів організму, загального терміну життя та, відповідно, тривалості розвитку дитинчат.

Причини збільшення розмірів тіла можуть бути різними: для зменшення енергетичних витрат, відносного збільшення розмірів головного мозку, кращого пошуку їжі, захисту від хижаків, збільшення розмірів індивідуальної ділянки, стадності тощо. Наслідком укрупнення організмів стає переважання К-добору, який спрямований на індивідуальне виживання окремих особин. Саме він формує піклування про нащадків, відповідне підвищення в молоді здатності до навчання та подовження загального терміну їх розвитку, посилення зв'язків у суспільстві тощо. Особливу роль у навчанні відіграє наслідування поведінки інших організмів.

Близько 14-8 млн років тому мало місце суттєве похолодання на Землі, унаслідок чого починається формування відкритих просторів - степів, саван, пампасів тощо. Приблизно в цей час відбувся «вихід» предків людини з лісових біотопів на відкриті ландшафти. Дійсні його причини невідомі, але це зумовило суттєві зміни в організації гомінід і стало необхідним етапом у їх подальшому еволюціонуванні.

Коротко еволюцію людини можна сформулювати так: «Вона злізла з дерева на землю».

Спонукало її до цього, найбільш вірогідно, дві обставини: обмеження, пов'язані з деревним способом життя, - розмір тіла, який у наземних видів відносно великий (та цієї передумови ще недостатньо); екологічна причина - скорочення площі лісів та поява саван — зумовила загальну тенденцію в приматів до освоєння нових екологічних ніш.

Переважний розвиток зору з усіх органів чуття вимагав від наших імовірних предків постійного пильнування в навколишньому середовищі. Саме за допомогою зору гомініди відшукували можливі об'єкти полювання та хижаків або інших можливих ворогів. У савані, вкритій високою рослинною гущавиною, для цього потрібно було ставати на задні кінцівки, щоб піднятися над рівнем рослинності (подібні пристосування властиві й іншим мешканцям відкритих ландшафтів - бабакам, ховрашкам тощо). Можливо, що саме ця обставина зумовила поступовий перехід ранніх гомінід до прямоходіння. Це, у свою чергу, вивільняє передні кінцівки (зміна функцій), що дозволяє активніше використовувати їх у повсякденному житті. Уже перші австралопітеки постійно застосовували різні природні предмети.

З першим виготовленням найпростіших знарядь поступово формується й сама людина.

Усі гіпотези стосовно виникнення прямоходіння в гомінід можна поділити на дві великі групи:

1) ті, що пояснюють появу біпедії прямими перевагами, які вона надає цим тваринам для руху;

2) ті, що вважають біпедію побічним продуктом дії інших факторів природного добору, які було спрямовані переважно на хватальну функцію верхніх кінцівок.

Безсумнівною передумовою еволюції людини було формування суспільства. Зрозуміло, що на рівні австралопітеків можна вести мову лише про створення стада передлюдей, але вже на цьому етапі вони були здатні утворювати звукосполучення (кри- ки-заклики), що дозволяло полювати та захищатися разом, обмінюватися примітивною інформацією. Саме з цього починається соціальна еволюція людини, яка згодом усе більше переважає над біологічною.