ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИБНИЦТВА - І.М. Шерман - 2011

4. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИРОЩУВАННЯ РИБИ В РІЗНИХ УМОВАХ

4.1. Теоретичні основи тепловодного рибництва

Розглядаючи сутність температурного чинника відповідно до тепловодного рибництва, необхідно наголосити на тому, що тепловодне рибництво в якості об’єкта культивування логічно використовує в загальному плані рибу, яка об’єктивно віднесена до пойкілотермних тварин, на чому ми зупинялися раніше. Явище пойкілотермії достатньо широко розповсюджено у світі тварин і його сенс полягає в тому, що пойкілотермні тварини не здатні регулювати температуру тіла. Температура тіла таких тварин повністю залежить від температури оточуючого середовища, яке впливає на рівень перебігу фізіолого - біохімічних процесів, які визначають загальний обмін.

Для мешканців водного середовища, а в нашому випадку риб, поряд із запропонованою інформацією, відносно перебігу фізіолого - біохімічних реакцій, має місце характерний вплив на споживання їжі, накопичення іхтіомаси, статеве відтворення, етологію, фактично всі життєво важливі процеси.

Середовище, яке населяють риби, а саме вода, в умовах тепловодного ставового рибництва, відповідно до галузевого стандарту має кількісні та якісні критерії, які мають нормативний характер. Відносно кількісних критеріїв передбачається наявність відповідних об’ємів води, які здатні забезпечити безумовне виконання науково обґрунтованих складових технологічних процесів з дотриманням відповідних термінів, для певних категорій ставів. Якісні критерії передбачають наявність відповідних складових води, її максимальної наближеності до галузевих стандартів, що забезпечує формування абіотичних та біотичних, якісних та кількісних параметрів, на фоні яких формується біопродукційний потенціал.

Як відомо, біопродукційний потенціал гідроекосистем складається і представлений продуцентами і консументами різних трофічних рівнів, що пов’язано з наявністю інших рівних факторів, з температурою води. При цьому виключного значення набуває флора, яка є продуцентом і представлена у гідроекосистемах фітопланктоном та макрофітами, а похідним від неї є фауна - консументи різного трофічного рівня, які існують за рахунок продуцентів безпосередньо або опосередковано через консументів попереднього трофічного рівня.

Біопродукційний потенціал тепловодних ставових рибничих господарств несе в своєму складі, а саме відповідний кормовий ресурс, який за певних умов трансформується у кормову базу.

Викладене вище відносно кількісних та якісних параметрів кормових гідробіонтів, які мають динамічний характер, корегуються відповідно до пори року, демонструючи особливості грунтово - кліматичних зон. Важливе значення має також джерело водопостачання, рівень застосування інтенсифікаційних заходів, що фактично є не тільки компонентами впливу на якісні і кількісні складові біопродукційного потенціалу, а й виступає в якості визначаючої багатоскладової загального режиму акваторії.

Особливістю пойкілотермних тварин і риб, зокрема, є безпосередньо висока залежність інтенсивності живлення від фактичної температури води. Виходячи з цього, переважна більшість компонентів тепловодної ставової полікультури з пониженням температури води до критичних рівнів, з урахуванням видоспецифічних особливостей, поступово обмежує живлення до мінімуму, а окремі види практично не живляться у зимовий період. Цю обставину слід враховувати при застосуванні інтенсифікаційних заходів, які корисні в певні періоди, але можуть бути шкідливими при застосуванні у невідповідні терміни, які не співпадають з інтенсивним масонакопиченням.

В цьому зв’язку у рибництві аналогічно рослинництву, існує поняття вегетаційного періоду, коли за рахунок інтенсивного живлення на тлі оптимальних температур води, відносно конкретного виду риб, забезпечується максимальний приріст. Виходячи з викладеного, тривалість у часі і просторі оптимальних температур для конкретного виду риб визначає довжину вегетаційного періоду, який логічно може бути коротший, або більш тривалий. Враховуючи об’єктивну реальність існування концепції «зони температурного комфорту», стає зрозумілим, що чим довшою є температурна зона в часі, тим більш тривалою буде вегетація, тим більше часу риба буде інтенсивно накопичувати масу тіла за рахунок ефективного споживання природних кормових ресурсів, трансформуючи їх у кормову базу, і ефективно використовуючи засоби інтенсифікації з метою отримання позитивного впливу на середовище і безпосередньо на годівлю риб.

З вище викладеного зрозуміло, що вплив температурного фактора на біотичні складові живлення культивуєтих об’єктів рибництва має виключне значення, його ігнорування практично виключає доцільність ведення тепловодного ставового рибництва.

Дотримання запропонованої концепції робить зрозумілим доцільність залучення окремих компонентів інтенсифікаційних заходів або комплексної інтенсифікації з метою підвищення біопродукційного потенціалу відповідних акваторій, цілеспрямованого формування екосистеми ставів виключно на фоні відповідних температур, в періоди коли їхні механізми працюють максимально ефективно.

На фоні нарощування чисельності та біомаси продуцентів і консументів різних трофічних рівнів за рахунок інтенсифікаційних заходів, враховуючи температуру води, створюються оптимальна багатофакторна складова, яка здатна забезпечити раціональне використання природної за походженням кормової бази та кормів штучного походження в усіх ставах, які експлуатуються протягом вегетаційного періоду. При цьому створюються передумови для одержання високоякісного рибопосадкового матеріалу, товарної риби, формуються відповідні умови для отримання високих показників ремонтно - маточних стад.

В останні роки в процесі вирощування риби, для підвищення ефективності дії складових інтенсифікації, загального покращення умов середовища, підвищена увага приділяється меліоративним заходам і це не випадково.

Рибницькі стави в результаті експлуатації зазнають суттєвих змін, викликаних природними процесами у поєднанні з активною дією людини, орієнтованої на підвищення рибопродуктивності. Поєднання природних процесів і господарської діяльності на ставах призводить до поступового замулювання і як наслідок до заболочування. При цьому змінюються фізико- хімічні параметри води, одночасно погіршується загальний санітарний стан водойм. Розглянуті негативні фактори, на фоні адаптивного характеру росту риб, призводять до зниження темпів росту, відставання у розвитку, що зумовлено не тільки прямою дією на рибу, а й на кормову базу. Наслідком такого становища є зниження природної рибопродуктивності та різке обмеження здійснення інтенсифікаційних заходів.

В цьому зв’язку технологія виробництва продукції рибництва передбачає і вважає за доцільне супроводжувати технологічні процеси відповідними меліоративними роботами.

У плані біологічної меліорації виняткове значення має чорний амур, основою раціону якого є молюски. Активно зменшуючи чисельність молюсків у ставах, чорний амур розриває біологічні цикли розвитку багатьох збудників хвороб риб, що є радикальним методом їх пригнічення, нарощує цінну іхтіомасу за рахунок не використаних кормових ресурсів, трансформуючи їх у кормову базу, що супроводжується фактичною відсутністю харчової конкуренції з культивуємими видами риб.

Розглядаючи різні аспекти меліоративних заходів, слід наголосити, що фахівець у кожному конкретному випадку має надавати обґрунтовану перевагу тому або іншому меліоративному прийому, вирішувати питання їх застосовування комплексно відповідно до конкретної обстановки і можливостей господарства.

Основним методом підвищення рибопродуктивності ставів є годівля риби, що є об'єктивною реальністю за високої інтенсифікації рибництва. У міру підвищення інтенсифікації виробничих процесів роль годівлі постійно зростає, а вартість годівлі у собівартості риби становить близько 40 % і має тенденцію до підвищення. В цьому зв'язку раціональне використання кормів - найактуальніше завдання у загальному технологічному процесі вирощування риби.

Розглядаючи теоретичні основи тепловодного рибництва, не можна обминути проблему годівлі риб, враховуючи вартість кормів і той ефект, який може забезпечити раціональна годівля. Ефективність використання кормів і загальна проблема раціональної годівлі коропа у ставових господарствах ґрунтується на багатьох складових, основою яких є фізіолого - біохімічні складові. Годівля риби в умовах тепловодних рибничих господарств має сенс за захисту ставів від малоцінної риби, яка конкурує з промислово цінними видами у споживанні кормів і є джерелом збудників хвороб. При цьому необхідно забезпечити меліорацію ложа, виважену і обґрунтовану на фоні здійснення санітарно-профілактичних заходів та селекційно-племінної роботи, подбати про скорочення ручної праці за рахунок використання засобів механізації. Перелічені аспекти є об'єктивним резервом підвищення ефективності загального рибництва та годівлі зокрема. До цього доцільно додати необхідність логічного забезпечення раціональної взаємодії годівлі з іншими засобами комплексної інтенсифікації.

Екосистема відповідної акваторії цеху, всі технологічні чинники виробництва риби дуже тісно пов'язані між собою. Зрозуміло, що існує взаємозв'язок між годівлею і щільністю зариблення ставу. У свою чергу, це зумовлено тим, що підвищення щільності посадки коропа на одиницю площі — вихідний компонент інтенсифікації. Проте одночасне зростання щільності зариблення і кількості кормів, які вносять у став, — до нескінченності теоретично і економічно не є обґрунтованим. За високої щільності посадки коропа, інтенсивної його годівлі, удобрення ставів набуває нової функції регулятора кисню, а не лише засобу підвищення запасів природних кормів. Поряд з цією думкою ефективність годівлі коропа тісно пов'язана з впровадженням полікультури. Отже, якісні показники породи, щільність посадки коропа та його годівля переплетені та пов’язані не лише між собою, а й з іншими компонентами інтенсифікації, яка має багатоплановий характер і загальною мірою залежить від специфіки конкретних підприємств.

Крім згаданих проблем загального характеру, існують також проблеми якості кормів, що обумовлені фізіологічними складовими, які у свою чергу мають видові особливості та вікові критерії, і не є доцільним скидання з важелів техніки годівлі. Рецептура комбікормів для коропа протягом багатьох років залишається одним з найактуальніших питань, його вирішення має суттєву передумову - максимальний ефект якісного та кількісного плану за мінімальних витрат, що достатньо проблематично і вимагає глибокого теоретичного обґрунтування. Сьогодні практично в усіх дослідницьких організаціях відповідного профілю працюють над удосконаленням якісного складу та здешевленням штучних комбікормів. Якісні корми — це фізіологічно повноцінні корми, збалансовані за білками (незамінними амінокислотами), жирами, вуглеводами і біологічно активними речовинами з урахуванням вікових груп та порід риб. Найдорожчий компонент у складі таких кормів є білок, тому й ведеться активний пошук синтетичних білкових речовин. У практичному плані питання зводиться до визначення оптимального мінімуму білкової цінності комбікорму для забезпечення конкретного завдання. У звичайних ставових умовах економічно і фізіологічно не вигідно застосовувати абсолютно повноцінні кормосуміші при виробництві товарної риби протягом усього періоду годівлі. Принцип виваженої економії кормового білка підштовхує до поступового і раціонального підвищення повноцінності штучного раціону у міру зниження частки відповідних кормових гідробіонтів. За останні роки науковцями розроблені рецепти спеціальних комбікормів для цьоголітків, дворічок, плідників та ремонтних риб різних вікових груп.

Сьогодні форми виготовлення комбікормів не демонструють суттєвих розбіжностей. Перевага надається гранульованій кормо суміші, але гранули повинні бути доступними за розмірами для відповідних вікових груп коропа та інших видів риб.

Аналогічні дослідження сьогодні спрямовані на вирішення цієї проблеми для всіх культивуємих видів риб. Режим годівлі, тобто розподіл раціону за часом, — завдання переважно технічне: чим більший відносний раціон, тим частіше і порційно його треба згодовувати, що прямо пов'язане з механізацією і автоматизацією годівлі.

Підсумовуючи викладене, необхідно констатувати, що тепловодне рибництво є високоефективною галуззю, яке на відміну від тваринництва, суттєвою мірою використовує корми природного походження і залежно від рівня інтенсифікації може не споживати штучні корми, споживати їх достатньо обмежено, або споживати їх у значній мірі. При цьому витрати штучного корму на одиницю продукції будуть значно меншими порівняно з тим, що має місце у тваринництві. Така особливість тепловодного рибництва робить його перспективним та економічно привабливим.