МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 2. БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ І МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

2.6.ОТРУЙНІ ДЛЯ ЛЮДИНИ ОРГАНІЗМИ

Отруйні плазуни

Клас Плазуни (Reptilia). Отруйні рептилії належить до підряду Змії. Серед ящірок отруйними є лише отрутозуби (Північна Америка). Видів змій на Землі близько 2000, з них отруйними вважаються 270. Отруйні змії- озброєні активноотруйні тварини. Отруту вводять за допомогою отруйних зубів. Отруйні залози розміщені позаду очей; це видозмінені слинні залози. Отруйних зубів -два (рис. 2.66). Вони мають внутрішні канали або борозни для виведення отрути. Борозни проходять по передньому боці зубів і відкриваються, не доходячи до кінця зуба. Канали також відкриваються на передній поверхні зубів, близько вершини. У верхній отвір каналів і борозн відкриваються протоки отруйних залоз. Отруйні зуби відрізняються від інших більшою довжиною. У стані спокою вони підігнуті під край верхніх щелеп і займають відносно і горизонтальне положення. Готуючись до укусу, змія розкриває пащу, отруйні зуби приймають вертикальне положення і при укусі вводяться в тіло жертви. У цей момент скорочуються вискові м'язи, вони здавлюють отруйні залози і отрута виштовхується в протоки.

Рис. 2.66. Отруйний апарат гадюки:

1 - отруйна залоза; 2 - отруйні зуби; 3 - язик; 4 -отвір гортані.

Індійська або очкова кобра (Naja naja) - отруйна змія довжиною понад 2 м. На півдні Туркменії зустрічається сіра кобра ((Naja oxiana) завдовжки до 1,5 м. Для кобр характерна здатність припіднімати верхню частину тулуба і розширяти шию за рахунок розсування шийних ребер. Таку позу кобри приймають у збудженому стані. Отрута кобр містить нейротокспн. Смерть настає від параліча дихального центру.

До отруйних змій належить родина Гадюкові (Viperidae). В Україні зустрічається гадюка звичайна (Vipera berus). Довжина до 75 см.

Забарвлення сірувате з темною зигзагоподібною" смугою на спинному боці (рис. 2.67).

Рис. 2.67. Звичайна гадюка (Vipera berus).

Яйцеживородяща часто гріється на сонці, вночі полює на гризунів, жаб, комах. На зиму гадюки збираються в підземних сховищах (зміїні осередки).

Збуджена гадюка шипить, робить загрозливі кидки, нападає миттєво. Укуси гадюки болючі, але смертельні випадки спостерігаються рідко.

У Середній Азії, на Закавказзі живе дуже близька до гадюки гюрза (Vipera lebetina). Довжина її досягає 2 м. Зустрічається в сухих степах і невисоких горах. Укус дуже небезпечний. У південній частині Середньої Азії, а також в Африці поширена піщана ефа (Echis carinatus) - невелика гадюка завдовжки до 70 см (рис. 2.68). Укус ефи небезпечний.

Щитомордник (Ancistrodon halys) поширений від Заволжя до Далекого Сходу, включаючи Середню Азію і Південний Сибір. Довжина тіла до 75 см. Живе в заростях густої рослинності. Хвіст різко вкорочений. До гадюкових належить американська гримуча змія (Crotalus horridus). Свою назву дістала в зв'язку з наявністю особливого «брязкальця», яким є рухомо з'єднані рогові сегменти на хвості. Змія робить хвостом коливальні рухи, які і спричинюють звучання «брязкальця». Укус дуже небезпечний.

Рис. 2.68. Піщана ефа.

Отрута гадюкових містить гемотоксин. Симптоми отруєння - місцевий біль, набряк, слабкість, запаморочення, порушення серцевої діяльності, гемоліз еритроцитів, крововиливи. Крововиливи у внутрішніх органах небезпечні для життя. У тяжких випадках смерть може настати навіть через декілька днів після укусу.

Профілактика. Перебуваючи в місцевостях, де багато змій, необхідно носити високі чоботи, неможна руками розсувати траву, перевертати каміння, розбирати повалені стовбури дерев. Лікування потерпілих повинно бути негайним. Найкращий спосіб лікування - введення антитоксичної сироватки, яка нейтралізує дію отрути.