Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Ендокринна система, метаболізм і репродуктивна функція
Статева диференціація і розвиток
Статева диференціація і розвиток - Передчасне та запізніле статеве дозрівання

Передчасне статеве дозрівання

Головні причини передчасного статевого розвитку у людини наведені у табл. 23-2. Ранній розвиток вторинних статевих ознак без гаметогенезу зумовлений патологічною дією андрогенів на незрілих осіб чоловічої та естрогенів на незрілих осіб жіночої статі. Цей синдром називають передчасним псевдопубертатом, щоб розрізняти його від справжнього передчасного статевого дозрівання, спричиненого раннім, однак нормальним пубертатним станом виділення гонадотропіну гіпофізом (рис. 23-12). Описано чимало випадків, коли настання передчасного пубертату було ендокринним симптомом гіпоталамічної хвороби (див. Розділ 14). Цікаво, що у деяких піддослідних тварин та людей ураження вентрального гіпоталамуса біля задньої частки гіпофіза спричинює передчасний пубертат. Ураження може бути зумовлене розриванням нервових шляхів, пригніченням пульсаційного генератора ГнРГ або хронічним подразненням зони виділення ГнРГ завдяки створенню вогнища довкола ураження. Пухлини епіфіза деколи пов’язані із передчасним пубертатом, однак є докази, що це відбувається тільки у разі вторинного ураження гіпоталамуса. Передчасне дозрівання, зумовлене цими чи іншими ураженнями гіпоталамуса, трапляється з однаковою частотою в осіб обох статей, хоча його конститутивна форма частіше буває у дівчат. Крім того, передчасний гаметогенез та стероїдогенез можуть виникати і без пубертатної форми виділення гонадотропіну (гонадотропінонезалежне передчасне дозрівання). За цього стану принаймні у деяких випадках чутливість ЛГ рецепторів до гонадотропінів збільшується внаслідок активованої мутації в G-білку, який з’єднується із рецепторами аденілатциклази.

Таблиця 23-2. Класифікація причин передчасного статевого розвитку у людини

Пізній пубертат чи його відсутність

У нормі віковий період настання юнацьких змін такий широкий, що пубертат не вважають патологічно пізнім до настання менархе у 17 років чи розвитку яєчок до 20 років. Затримка дозрівання внаслідок пангіпопітуїтаризму поєднується із карликовістю та іншими ендокринними порушеннями. Пацієнти із хромосомним набором ХО і дисгенезією гонад також низькорослі. У деяких осіб пубертат затримується навіть за наявності гонад та збереження інших ендокринних функцій. У чоловіків виявлені клінічні зміни називають євнухоїдизмом; у жінок - первинною аменореєю (див. нижче).

Менопауза

Із віком яєчники жінок стають нечутливими до гонадотропінів, і їхня функція послаблюється, тому припиняються статеві цикли (менопауза). Ця нечутливість поєднується з і, ймовірно, зумовлена зменшенням кількості примордіальних фолікулів, які перестають діяти під час менопаузи (рис. 23-13). Яєчники більше не виділяють прогестерон та 17ß-естрадіол у потрібних кількостях; естрогени в незначній кількості утворюються тільки шляхом ароматизації андростенедіону у кровообігу (див. Розділ 29). Матка та піхва поступово атрофуються. Завдяки негативному або зворотному зв’язку внаслідок зменшення естрогенів і прогестерону збільшується виділення ФСГ та ЛГ; концентрація ФСГ і ЛГ у плазмі досягає високих рівнів. Старі особи жіночої статі у мишей та щурів мають тривалий період діеструсу (від грец. dia - між і astros - потяг, час між періодами статевого потягу у ссавців жіночої статі) та підвищений рівень гонадотропінів, однак чіткої менопаузи у цих тварин поки що не описано.

Рис. 23-12. Конститутивна форма передчасного пубертату у трирічної дівчинки. У пацієнтки з’явилося лобкове волосся та почалися місячні у віці 17 місяців (відтворено за дозволом з Jolly Н: Sexual Precocity. Thomas, 1955).

У жінок місячні, як звичайно, стають нерегулярними і припиняються у віці від 45 до 55 років. Від початку XX століття середній вік настання менопаузи збільшився і тепер становить 52 роки. Після припинення функції яєчників часто простежується відчуття жару, яке поширюється від тулуба до обличчя (припливи жару), нічна пітливість і різноманітні фізичні симптоми. Припливи жару бувають у 75% жінок з менопаузою і можуть тривати з перервами протягом 40 років. їх також фіксують у випадку ранньої менопаузи, яка виникає після двостороннього видалення яєчників. Лікують цей симптом естрогенами. Крім того, припливи жару бувають у чоловіків після кастрації; причина їхнього виникнення невідома, хоча вони збігаються з періодами виділення ЛГ, що відбувається епізодично з інтервалом 30-60 хв чи більше (епізодична секреція); без гонадних гормонів ці періоди збільшуються. Кожний приплив жару починається із настанням виділення. Однак сам по собі ЛГ не відповідає за симптоми, оскільки вони можуть бути і після видалення гіпофіза. З’ясовано, що певний естрогеночутливий чинник у гіпоталамусі ініціює виділення ЛГ та період припливу жару.

Хоча функція яєчок з віком повільно згасає, та наукові докази свідчать, що нема чоловічої менопаузи (клімакс), яка буває у жінок.

Рис. 23-13. Кількість примордіальних фолікулів у яєчнику жінок різного віку. Зафарбовані квадратики - це пременопаузальні жінки (регулярні місячні); чорні квадратики - перименопаузальні (нерегулярні місячні принаймні рік), чорні трикутники - постменопаузальні жінки (нема місячних принаймні рік). Зазначимо, що вертикальний масштаб логарифмічний, а показники наведені для одного, а не двох яєчників (відтворено за дозволом з Richardson SJ, Senikas V, Nelson JF Follicular depletion during the menopausal transition: Evidence for accelerated loss and ultimate exhaustion. J Clin Endocrinol Metab 1987;65:1231).