Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Кровообіг
Регулювання серцево-судинної системи
Вступ

У людей та ссавців розвинуті численні механізми регулювання серцево-судинної системи, які поліпшують кровопостачання активних тканин і збільшують або зменшують тепловіддачу шляхом перерозподілу крові. У разі патологічних станів, наприклад, під час кровотечі, регулювальні механізми підтримують кровообіг у серці і головному мозку. За особливо загрозливих станів плин крові до життєво важливих органів забезпечений завдяки іншим тканинам.

Корекція кровообігу відбувається за допомогою зміни хвилинного об’єму, зміни діаметра судин опору (передусім артеріол) або кількості крові, депонованої у ємнісних судинах (венах). Регулювання хвилинного об’єму описане в Розділі 29. Діаметр артеріол змінюється частково шляхом авторегулювання (саморегулювання). У тканинах з високою активністю діаметр артеріол збільшується під впливом судинорозширювальних речовин, які там утворюються; а змінюється під дією речовин, що їх виробляє ендотелій. Системне регулювання забезпечують вазоактивні речовини, що циркулюють у крові, і нерви, що іннервують артеріоли. Діаметр ємнісних судин також змінюється від впливом вазоактивних речовин крові і вазомоторних нервів. Системні механізми разом із місцевими забезпечують регулювання кровообігу в усьому організмі.

Зазвичай у випадку використання термінів вазоконстрикція і вазодилатація мають на увазі звуження і розширення резистивних судин. Зміни діаметра вен називають веноконстрикцією і венодилатацією.