Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Утворення і виділення сечі
Функція нирок і сечовипускання
Діуретики (сечогінні засоби)

Екскреція хлориду

Реабсорбція хлориду посилюється, коли реабсорбція НСО₃ зменшується, і навпаки. Отже, концентрація Сl у плазмі крові обернено пропорційна до концентрації НСО₃, завдяки чому підтримується сталість аніонного балансу. В деяких ситуаціях рух Сl можна пояснити пасивною дифузією. Проте, крім того, Сl також транспортується за межі ниркових канальців.

Хоча детальний розгляд діуретиків не є нашою метою, та ознайомлення з механізмами їхньої дії дає чудову змогу переглянути фактори, що впливають на об’єм сечі та екскрецію електролітів. Ці механізми коротко наведені в табл. 38-11. Вода, алкоголь, осмотичні діуретики, ксантини й окиснювальні солі мають обмежену клінічну цінність, а антагоністи вазопресину застосовують лише з дослідницькою метою.

Таблиця 38-11. Механізм дії різноманітних діуретиків

Інгібітори карбангідрази мають лише помірний сечогінний ефект, та оскільки вони пригнічують секрецію кислоти (зменшуючи надходження вугільної кислоти), то їм притаманна довготривала дія. Внаслідок зменшення секреції Н⁺ не тільки посилюється екскреція Na⁺, а й пригнічується реабсорбція НСО₃. Оскільки йони Н⁺ і К⁺ конкурують один з одним і з Na⁺, то зниження секреції Н⁺ полегшує секрецію та екскрецію К⁺.

Іншим фактором, який визначає швидкість секреції К⁺, є кількість Na⁺, яка надходить до обмінного Nа⁺-К⁺-сайту дистального відділу канальця. Тіазидні діуретики, фуросемід, етакринова кислота і буметанід діють проксимальніше від цього сайту; унаслідок збільшення надходження Na+ посилюється секреція К⁺. Значна втрата К⁺ із сечею є одним з небажаних побічних ефектів цих сечогінних засобів. Тіазиди пригнічують Nа⁺-K⁺-котранспортер у проксимальному відрізку дистальної частини канальця (рис. 38-25). Фуросемід, етакринова кислота і буметанід пригнічують реабсорбцію Na⁺ і Сl у товстій частині висхідного коліна петлі Генле шляхом інгібування Na⁺-K⁺-2Cl - котранспортера (див. рис. 38-16). Спіронолактон, тріамтерен і амілорид діють безпосередньо на механізм Na⁺-K⁺- обміну, зумовлюючи затримку К⁺, і, в деяких випадках, незначну гіперкаліємію.