Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Утворення і виділення сечі
Регулювання складу та об'єму позаклітинної рідини
Регулювання осмотичного тиску

Регулювання осмотичного тиску відбувається переважно за допомогою механізмів спраги та секреції вазопресину. Загальний осмотичний тиск рідин організму прямо пропорційний до суми загального вмісту Na⁺ та К⁺, поділеній на загальний об’єм рідини. Отже, осмотичний тиск рідин організму змінюється внаслідок порушення балансу між вмістом цих важливих електролітів та кількістю рідини, що надходить або втрачається (див. Розділ 1). Якщо підвищується ефективний осмотичний тиск плазми крові, то посилюється секреція вазопресину, яка стимулює механізми виникнення спраги. Вода затримується в організмі, розчиняє гіпертонічну плазму крові, якщо можливо, збільшується приймання рідини (рис. 39-1). Натомість, якщо плазма крові стає гіпотонічною, то секреція вазопресину зменшується і посилюється екскреція надлишкової кількості рідини. Таким способом осмотичний тиск рідин організму підтримується у досить вузькому діапазоні нормальних показників. У нормі осмотичний тиск плазми крові становить 280-295 мосм/кг Н₂О; за осмотичного тиску плазми 285 мосм/кг секреція вазопресину максимально пригнічена, а за вищих значень поступово посилюється (див. рис. 14-14). Функція цих регуляторних механізмів та патологічні стани, що виникають у разі їхнього порушення, детально розглянуті в Розділах 14 та 38.