БІОТЕХНОЛОГІЯ - В. Г. Герасименко - 2006

Частина ІІ. Спеціальні біотехнології

Розділ 21. БІОТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА БІЛКА

21.7. ОДЕРЖАННЯ МІКРОБНОГО БІЛКА НА ГІДРОЛІЗАТАХ РОСЛИННИХ ВІДХОДІВ

Історично одним з перших субстратів, які використовувались для одержання кормової мікробної біомаси, були гідролізати рослинних відходів, предгідролізати і сульфітний луг - відходи целюлозо-паперової промисловості.

В середині 30-х років ХХ ст. у колишньому Радянському Союзі було розпочато виробництво кормових дріжджів на гідролізатах рослинної сировини. Ця технологія не знайшла розповсюдження на Заході. Суть цієї технології одержання білка - це кислотний гідроліз рослинних поліцукрів до пентоз і гексоз (при одностадійному гідролізі), або тільки до пентоз і тільки до гексоз (при двостадійному гідролізі), які можуть використовуватись або безпосередньо як джерело вуглецю і енергії для вирощування дріжджів, або з названих моноцукрів одержують етанол з подальшою його трансформацією у дріжджову біомасу.

Основними промисловими штамами-продуцентами є різні види дріжджів - Candidia utilis, C. scottii i C. tropicalis, здатні засвоювати пентози і гексози і навіть переносити наявність фурфуролу у середовищі.

Основна перевага технології - це одержання продукту без залишків вихідної сировини, а отже, більш стабільного і контрольованого складу та поновлення сировинних джерел (рослинної біомаси). Недоліком є необхідність використання агресивних середовищ і високих тисків на стадії гідролізу, значні витрати на його проведення та транспортування рослинної сировини. Гідролізні підприємства мають невеликі потужності і свого часу внесли великий вклад у вирішення проблеми кормового білка. Кормові дріжджі, одержані на гідролізатах рослинної сировини, містять до 43-58 % білка.

Крім рослинних, використовуються і гідролізати відходів тваринництва (гнойових стоків від свиней) для вирощування кормових дріжджів. Ця технологія використовувалась у Чехословаччині.