БІОТЕХНОЛОГІЯ - В. Г. Герасименко - 2006

Частина ІІ. Спеціальні біотехнології

Розділ 23. БІОТЕХНОЛОГІЯ УТИЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЧНИХ ВІДХОДІВ МЕТОДОМ ВЕРМІКУЛЬТИВУВАННЯ

23.4.МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЛОЖ І ТЕХНІКА ЗАКЛАДКИ МАТОЧНОГО ПОГОЛІВ’Я В СУБСТРАТ

Відходи після закінчення процесу ферментації закладають у ложа як базовий субстрат або корм. Він виконує різні функції: захищає черв’яків від підстилаючого ґрунту і тому товщина його коливається від 15 см влітку до 25-30 см взимку. Крім того, він є кормом для черв’яків і повинен містить достатню кількість целюлози (20-25 %), мати оптимальну вологість (70-80 %), температуру (19-20 оС) і кислотність (6,8-7,2).

Після закладки базовий субстрат безперервно зволожують 1 раз на день протягом 4-х днів (за сухої погоди — двічі), а потім щотижнево протягом 30 діб. Це забезпечує вимивання із субстрату решток сечової кислоти, розчинення вуглекислого кальцію і нейтралізацію надмірної кислотності, насичення його киснем та підтримку оптимальної вологості.

Одночасно з поливом в ложах вимірюється температура і кислотність. Оптимальною є температура 19-20 оС, а рН — 6,8-7,2. Підвищену кислотність корегують шляхом внесення на поверхню субстрату гашеного вапна або крейди (300 г/м2), після чого його ретельно поливають, щоб вода пройшла через усю товщу субстрату.

Кожна партія органічного субстрату, який закладається в ложа, перевіряється на кислотність. Для цього користуються лакмусовим папером або рН-метром. Смужку лакмусового паперу разом з грудкою вологого субстрату тримають в кулаці 20-30 с, а потім порівнюють його з контрольною кольоровою шкалою на упаковці.

Вологість субстрату визначається відповідними приладами або органолептично. При останньому способі субстрат беруть в долоню і повільно стискають. Якщо рідина не просочується крізь пальці, то субстрат сухий, а якщо стікає з долоні — перезволожений. Перезволоження найчастіше відбувається в період тривалих дощів. У цей час потрібно прикривати ложі плівкою або матами з соломи.

Через 30 днів після закладки базового корму ложа заселяють черв’яками. Але перед цим знову потрібно виміряти усі показники (вологість, температуру, кислотність) та визначити пробу 50-ти черв’яків (тест 50-ти черв’яків). Суть тесту полягає в наступному. У дерев’яний ящик розміром 50 х 50 х 15 см з дренажними отворами або в 2-4-літрову ємність поміщають базовий субстрат і 50 черв’яків, де вони утримуються добу при температурі 20 оС. Потім їх вибирають, підраховують і визначають їх стан. Якщо усі черв’яки живі й нормально рухливі, то це є свідченням придатності корму для черв’яків. У разі їх загибелі або кволості та пасивності необхідно ретельно перевірити, чи пройшов субстрат процес ферментації, і визначити усі показники (вологість, кислотність).

З біологічних показників, крім тесту 50-ти черв’яків, можна використати простішу схему. На поверхню субстрату випускають декілька десятків черв’яків. Якщо вони швидко заглиблюються в нього, це свідчить про його придатність як корму для черв’яків. Якщо черв’яки розповзаються по поверхні й не заглиблюються в нього, то субстрат не використовується.

Ложа заселяються черв’яками разом з компостом, в якому вони знаходилися. їх рівномірно розподіляють по поверхні ложа механізованим способом або вручну 4-рожковими вилами з заокругленими краями. Заселення проводиться у денні години, тому що черв’яки бояться світла і швидко занурюються в субстрат. Після цього поверхня ложа зволожується і покривається соломою або мішковиною.