БІОТЕХНОЛОГІЯ - В. Г. Герасименко - 2006

Частина ІІ. Спеціальні біотехнології

Розділ 13. БІОТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ІНТЕРФЕРОНІВ

13.5.ВИКОРИСТАННЯ ЕКЗОГЕННОГО ІНТЕРФЕРОНУ У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ І ТВАРИННИЦТВІ

У США в 1982 р. запатентовано спосіб регулювання апетиту і споживання кормів тваринами за допомогою інтерферону. З цією метою використовували інтерферон, добутий з крові або носового секрету великої рогатої худоби. Для стимулювання процесу утворення інтерферонів корів вакцинували вірусом ринотрахеїту. Інтерферон крові великої рогатої худоби при введенні в організм свиней також позитивно впливає на апетит.

Велике практичне значення має встановлений у 1982 р. Н.К. Гумеровим, Н.Я. Зуєвою і Г.Г. Нурієвим факт передачі інтерферону від порісних свиноматок плоду через плаценту і позитивний вплив на стан неспецифічної резистентності новонароджених. Причому антитіла таким шляхом в організм плода не можуть надходити. Вони вводяться в організм новонародженого тільки з молозивом.

Виявлено можливість захисту інтерфероном телят від аденовірусної і риновірусної інфекцій. Є дані про те, що інтерферон, синтез якого індукований вірусом інфекційного ринотрахеїту, певний час захищає телят від аерогенного зараження аденовірусною інфекцією. Стійкість проти зараження риновірусом виробилась у телят, в носовому секреті яких містилися антитіла й інтерферон, що нейтралізують вірус. Встановлено гальмуючий вплив інтерферону на реплікацію вірусу. Незважаючи на видоспецифічність інтерферону, є приклади запобігання інфекційному ринотрахеїту при щоденному інтраназальному чи внутрішньом’язовому введенні 2-3-місячним телятам протягом 7 днів α-інтерферону людини у дозі 5 · 107 Од. В інтерферонізованих телят підвищення титру антитіл до вірусу інфекційного ринотрахеїту і початок виділення вірусу відбуваються в більш віддалені від початку зараження строки порівняно з тваринами контрольної групи. Встановлено можливість утворення інтерферону в клітинній культурі і в організмі лабораторних і сільськогосподарських тварин під впливом різних індукторів.

Доведено можливість застосування інтерферону людини, продукованого за допомогою технології рекомбінантної ДНК, проти рота- і коронавірусів великої рогатої худоби. Тваринам при виявленні перших ознак захворювання щоденно під час напування протягом 3-4 днів давали по одній желатиновій капсулі, що містить 107-2 · 107 Од. рекомбінантного інтерферону. При ротавірусній інфекції 88,9 % хворих телят одужували. У решти телят (11,1 %) стан здоров’я поліпшувався. Випадків загибелі молодняка не встановлено.

Ефективними індукторами у телят є комплекси полічетвертинного амонію з природною двонитковою РНК. Доцільність активної інтерферонізації тварин для стимулювання захисних сил організму є прийнятним ветеринарним заходом, широке виробниче застосування якого гальмується нестачею інтерферонів і задовільних модуляторів.

Про ефективну лікувальну дію людського рекомбінантного α-інтерферону свідчать також результати дослідів у культурі клітин, попередньо заражених рота- і коронавірусною інфекцією. Доведено, що добутий біотехнологічним шляхом інтерферон у культурі клітин свиней інгібує реплікацію вірусу трансмісивного гастроентериту свиней і вірусу везикулярного стоматиту. Факт високої антивірусної активності рекомбінант- ного інтерферону в культурі клітин можна вважати доведеним. Для прояву високої антивірусної активності у тонкому відділі кишечника інтерферон, мабуть, потребує захисту від деградуючого впливу травних ферментів.

В Україні на Ладижинському державному підприємстві «Ензим» були освоєні технології виробництва і налагоджений промисловий випуск генно-інженерних інтерферонів для людей і тварин. Біаферон має антивірусні, антипроліферативні та імуномодулюючі властивості й використовується для лікування людей. Ринал - для лікування і профілактики вірусних і вірусно-бактеріальних інфекцій великої рогатої худоби (пара- грип, паратиф, кишкові інфекції, в основі яких лежать вірусні антигени), пушних звірів (Алеутська хвороба), птиці (хвороба Ньюкасла, Гамборо).