ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

9. ДРІЖДЖІ

9.4. РОЗМНОЖЕННЯ ДРІЖДЖІВ

9.4.1. Безстатеве розмноження

Розрізняють три типи вегетативного розмноження дріжджів: брунькування, поділ і брунькування, що закінчується поділом. Спосіб вегетативного розмноження є важливим таксономічним критерієм для поділу дріжджів родини Saccharomycetaceae на підродини.

У дріжджів підродини Saccharomycetoideae вегетативне розмноження відбувається багатостороннім брунькуванням (рис. 92, а), тобто формування бруньок на різних боках материнської клітини.

Рис. 9.2. Типи вегетативного розмноження дріжджів: а — багатостороннє брунькування; б — поділ; в — біполярне та монополярне брунькування

Для представників підродини Schizosaccharomycetoideae є характерним розмноження поділом — подовження клітини з одного кінця з наступним утворенням поперечної перегородки без звуження (рис. 9.2, б).

У процесі брунькування, що закінчується поділом, або біполярного брунькування (підродина Nadsonioideac) формування дочірніх клітин починається з утворення бруньки на вужчій основі, ніж у Schizosaccharomycetoideae, і закінчується появою в основі бруньки перегородки (рис. 9.2, в).

Спосіб утворення клітинної стінки у процесі брунькування також можна розглядати як таксономічну ознаку. У аскоміцетних дріжджів спостерігається голобластичне брунькування — до утворення нової клітинної стінки бруньки залучаються всі шари клітинної стінки материнської клітини. За гетеробластичного (ентеробластичного) брунькування, яке зустрічається у базидіоміцетних дріжджів, клітинна стінка молодої бруньки утворюється лише в результаті розтягування внутрішнього шару клітинної стінки материнської клітини.

Утворення справжнього та псевдоміцелію. У процесі брунькування зрілі бруньки можуть не відділятися від материнської клітини і утворюють грона або ланцюжки клітин. Це приводить до формування псевдоміцелію (рис. 9.3, а, б).

Рис. 9.3. Типи міцелію у дріжджів: а — примітивний псевдоміцелій; б — диференційований псевдоміцелій; в — справжній міцелій і артроспоря: ж — міцелій з пряжками

Справжній міцелій утворюється лише у дріжджів, здатних до розмноження поділом. При цьому гілки різного розміру розростаються в результаті безперервного росту верхівки гіфи, поперечна перегородка між клітинами утворюється без звуження. Міцелій може розпадатися на частини, в результаті чого формуються одноклітинні артроспори — оідії (рис. 9.3, в). Утворення міцелію з пряжками (рис 9.3, г) характерне для базидіоміцетних дріжджів.

Утворення безстатевих спор. Єндоспори — вегетативні клітини, які формуються всередині клітини або гіфи (рис. 9.4, а). їх можна спостерігати в старих культурах дріжджів, вирощених на сусло-агарі, картопляному агарі, солодово-дріжджовому агарі. Утворюються у дріжджів Candida, Trichosporon, Cryptococcus, Oosporidium.

Рис. 9.4. Деякі способи безстатевого розмноження дріжджі»: а — ендоспори; б — хламідоспори; в — балістоспори (симетричні та асиметричні)

У деяких видів дріжджів (Candida albicans, С. tropicalis, представників роду Metschnikowia, іноді у Trichosporon і Cryptococcus) формуються хламідоспори (рис. 9.4, б). Це товстостінні нестатевого походження спори, що утворюються термінально або інтеркалярно в результаті округлення клітин. Містять багато ліпідів.

Утворення балістоспор — один із способів безстатевого розмноження, що притаманний дріжджам родів Sporobolomyces, Bullera, Sporidioboius. Ці спори формуються на спеціальних загострених виростах вегетативних клітин — стеригмах і при дозріванні викидаються у повітря. Мають характерну форму — шаро- , серно-, лимоно- та яйцеподібну (рис. 9.4, в).