ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

12. МЕТАБОЛІЧНА АКТИВНІСТЬ АЕРОБНИХ ГЕТЕРОТРОФІВ

12.6. НЕПОВНІ ОКИСНЕННЯ

12.6.1. Утворення оцтової кислоти та оцтовокислі бактерії

Усім оцтовокислим бактеріям притаманна здатність утворювати кислоти неповним окисненням цукрів або спиртів. Оцтовокислі бактерії — це грамнегативні палички з перитрихально (Acetobacter) чи полярно (Gluconobacter) розміщеними джгутиками, які здатні до деякої рухливості. Характеризуються високою стійкістю до кислот. У природних умовах вони, як правило, існують на рослинах. Серед оцтовокислих бактерій розрізняють групи peroxydane і euboxydans. Група peroxydans — організми, які накопичують кислоту тільки як проміжний продукт. Типовим представником є Gluconobacter oxydans. У організмів групи euboxy dane оцтова кислота не піддається подальшому окисненню (Aceto bacter aceti, Acetobacter pasterianum). Між цими двома групами існує багато проміжних форм, які здатні окиснювати оцтову кислоту дуже повільно. Більшість оцтовокислих бактерій потребує для росту складних поживних середовищ.

Оцтовокислі бактерії здатні рости на середовищі з етанолом. Етанол окиснюється НАД-залежними алкоголь- та ацетальдегіддегідрогеназами з утворенням ацетату та двох молекул НАДН. Утворений НАДН використовується для одержання АТФ у дихальному ланцюгу. Крім етанолу, оцтовокислі бактерії окиснюють велику кількість інших спиртів до відповідних кислот і кетонів:

Ці організми не здатні до синтезу катаболічних ферментів, необхідних для високоактивного розщеплення цих субстратів. У результаті кислоти й спирти виділяються у середовище. Оцтовокислі бактерії характеризуються наявністю ПХХ-залежної глюкозодегідрогенази.

Особливий інтерес викликає здатність оцтовокислих бак терій окиснювати D-сорбітол до L-сорбози. Сорбоза потрібна у великих кількостях для синтезу вітаміну С.