ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

19. ГЕНЕТИКА БАКТЕРІЙ: ПОСТІЙНІСТЬ, ЗМІНА ТА ПЕРЕДАВАННЯ ОЗНАК

19.1. СИНТЕЗ БІЛКА ТА ГЕНЕТИЧНИЙ КОД

19.1.4. Генетичний код

Кожний ген представлений певною ділянкою молекули ДНК. Специфічна інформація, яка міститься в гені, визначається послі

довністю азотистих основ у ланцюгу ДНК. «Алфавіт», за допомогою якого записана ця інформація ДНК, включає чотири «букви" — основи: А — аденін, Г — гуанін, Т — тимін і Ц — цитозин. У мРНК тимін замінений на урацил — У.

Специфічність ферментних білків, синтез яких контролюють гени, визначається послідовністю амінокислот у поліпептид- них ланцюгах. Для переведення нуклеотндноі послідовності в амінокислотну служить специфічний код. Кожна амінокислота визначається групою з трьох сусідніх нуклеотидів — триплетом (кодоном). Чому саме три нуклеотиди кодують одну амінокислоту? У ДНК є чотири види основ, білки складаються з 20 амінокислот. Якби код був однобуквеним, то можна було б закодувати тільки чотири амінокислоти а 20. Двобуквеного коду також недостатньо: за його допомогою можна закодувати 42 - 16 амінокислот. А трибуквеним кодом (43 - 64) можна закодувати всі 20 амінокислот, та ще й з надлишком. Трибуквеність генетичного коду була доведена в лабораторіях Ф. Кріка. Генетичний код виявився виродженим: один і той самий амінокислотний залишок міг кодуватися різними кодонами. Причому код вироджений нерівномірно: аргінін, наприклад, кодується шістьма колонами, а метіонін — лише одним. У 1966 р. зусиллями вчених багатьох країн було завершено розшифрування генетичного коду (табл. 19.1). Було встановлено, що 20 амінокислотам відповідає 61 кодон. Деяким колонам притаманні певні специфічні функції — вони означають «початок» або «кінець» поліпептидного ланцюга. Генетичний код виявився універсальним для всієї живої природи: бактерія, тигр і гвоздика використовують однакові кодони для певних амінокислотних залишків.