Зоологія хордових - підручник - Й. В. Царик - 2013

Розділ 5. НАДКЛАС ЧОТИРИНОГІ (НАЗЕМНІ ХРЕБЕТНІ) TETRAPODA, seu QUADRIPEDA.

АНАМНІЇ (ANAMNIA) й АМНІОТИ (AMNIOTA)

5.4. КЛАС ССАВЦІ, або ЗВІРІ, MAMMALIA, seu THERIA

5.4.2. Поведінка i спосіб життя

5.4.2.3. Положення ссавців у біоценозах

Ссавці, заселяючи практично всю Землю, займають у біоценозах суші й морів екологічні ніші як первинних споживачів рослинних кормів (мишоподібні, зайцеподібні, копитні, хоботні, сирени, лінивці, дамани, значна частина приматів), так і м’ясоїдних, яких звичайно поділяють на мирних (комахоїдних, планктоноїдних), що поїдають дрібних тварин, і хижаків, які нападають на велику за розмірами активну здобич. До перших належать мідицеподібні, лиликоподібні (за винятком не- ктарососів і плодоїдних криланів), неповнозубі, трубкозубі та вусаті кити; до других - зубаті кити, тюленеві та псоподібні. Змішане харчування трапляється серед мишоподібних, псоподібних і приматів. Займаючи верхні щаблі ланцюгів живлення, ссавці, як і птахи й комахи, впливають на еволюцію рослин. Прикладом є забарвлення, форма, смак плодів і запах квітів, що привертають увагу тварин із ви- сокорозвиненими органами чуття, розвиток колючок і поява алкалоїдів, які знижують ступінь поїдання рослин тощо. Є пристосування для прикріплення насіння і спор до тварин-поширювачів.

З діяльністю ссавців пов’язана стійкість біогеоценозів. Вимирання або винищення рийних мишоподібних (полівок, піщанок) у пустелях і степах супроводжується розростанням деяких видів рослин (багатолітніх, дернових злаків) і знищенням або зменшенням кількості видів дво- чи однодольних ефемерів, що збіднює, а інколи й згубно діє на пасовиська. Помірне випасання копитних сприяє підтриманню високої продуктивності травостою пасовиськ, а вилучення випасу, як і пе- ревипасання, веде до знищення степового рослинного покриву. Усе це свідчить про тісні взаємозв’язки рослин і тварин у біогеоценозах. За кількістю і біомасою серед хребетних у водоймах ссавці поступаються рибам, а на суші звичайно посідають перше місце. У роки збільшення чисельності дрібні ссавці, особливо полівки й миші, можуть досягати щільності 100-200 звірків на 1 га, а у скупченнях їхня кількість зростає до 1-5 на 1 м2. У роки депресії чисельності вони зберігаються тільки в стаціях переживання, усього на 1-10% придатної площі, заселяючи її зі щільністю менше 10-15 звірків на 1 га. Великі за розмірами копитні й тюленеві під час міграцій або в місцях розмноження також утворюють великі скупчення на обмеженій території. Решту часу вони тримаються невеликими групами по 1-5 особин на 1 000 га. Щільність населення великих за розмірами псоподібних (котові, псові) у сприятливих умовах не перевищує 1-3 на 1 000 га. Дрібні псоподібні (мустелові) мають у 2-3 рази більшу щільність.