Зоологія хордових - підручник - Й. В. Царик - 2013

Розділ 5. НАДКЛАС ЧОТИРИНОГІ (НАЗЕМНІ ХРЕБЕТНІ) TETRAPODA, seu QUADRIPEDA.

АНАМНІЇ (ANAMNIA) й АМНІОТИ (AMNIOTA)

5.4. КЛАС ССАВЦІ, або ЗВІРІ, MAMMALIA, seu THERIA

5.4.4. Систематика й характеристика представників головних рядів класу Mammalia

5.4.4.2. Підклас Звірі Theria

5.4.4.2.8. Ряд хижі Carnivora (псоподібні Caniformes)

Переважно м’ясоїдні тварини, хоча багато тварин використовує додатково рослинну їжу. Найбільше твариноїдні котові; широко використовують рослинний корм мустелові й особливо ведмеді. Розмір і форма тіла дуже відрізняються (довжина тіла - від 14 см до 3 м; маса - від 100 г до 1 т). Різці малі, ікла завжди добре розвинені, корінні зуби горбкуваті, часто з ріжучими краями; останній передкутній зуб верхньої щелепи і перший кутній зуб нижньої щелепи вирізняються великими розмірами і ріжучим краєм. Це так звані хижі зуби, які досягають особливого розвитку у найбільш м’ясоїдних видів. Добре розвинений волосяний покрив, у північних форм він густий і пухнастий. Ці ознаки характеризують близько 240 значно поширених видів. Близькі до псоподібних тюленеві, яких об’єднували в окремий ряд ластоногі Pinnipedia. Тепер 34 види трьох родин цих представників входять до складу ряду Carnivora. Тюленеві проводять більшу частину життя у воді, виходячи на берег або лід для відпочинку, парування, народження малят, а також під час линьки. Крупніші від наземних псоподібних (маса тіла - 40-3 000 кг). Це пов’язано з перебуванням у холодній воді. Волосяний покрив із жорстких волосин (у молодих з підпушшю). Під шкірою є товстий шар жиру; його розмір більший у мешканців холодних морів. Тіло видовжене, обтічне. Кінцівки перетворені на веслоподібні ласти, що виступають за межі тулуба з половини передпліччя (передня) і третини гомілки (задні кінцівки). Між пальцями товста шкіряста перетинка. Рух виконують переважно ласти задніх кінцівок, передні використовують як стабілізатори і рулі. На суші легше пересуваються вухаті тюлені, використовуючи обидві пари ласт; справжні тюлені на твердому субстраті беззахисніші. Добре плавають і тримаються у товщі води, оскільки густина їхнього тіла з товстим шаром підшкірного жиру близька до густини води. Відмінності між зубами різних категорій не такі яскраві; зуби переважно конічні.

Легені більші, ніж у наземних псоподібних: у ладозького тюленя вони становлять 2,8% від маси тіла, у песця - 1,8, у лиса - тільки 1,1%. Більше у тюленевих і крові - 10-15% від маси тіла, тоді як у пса - 6-8%. У тюленевих більше міоглобіну в м’язах, ніж у наземних псоподібних, що забезпечує резерв кисню під час пірнання.

Максимальна тривалість перебування під водою більшості видів - близько 15 хв, проте в деяких може бути значно вищою. Виявлено здатність до ехолокації у водному середовищі на частотах 3-13 кГц. Добре розвинений нюх. Народжують малят на березі (неофіли - вухаті тюлені) або на плавучому прибережному льоді (пагофіли - моржі, нерпи та ін.). У пагофілів запаси жиру в тілі перед розмноженням особливо значні. У молоці дуже високий відсоток жиру (до 43%) і білків (до 12% у гренландського тюленя).

Родина псові Canidae - середнього розміру тварини з пальцехідними кінцівками, пристосованими до бігу (мають невтяжні кігті). Полюють, найчастіше переслідуючи жертву, з чим пов’язаний розвиток органів нюху (довга витягнута морда). Відрізняються складною популяційною структурою - часто утворюють великі сім’ї та зграї. Складна нервова діяльність сприяла одомашненню вовка: висока мінливість і штучний добір забезпечили виведення більшості порід собак. Серед диких псових лис і песець - важливі хутрові звірі. Їхні одомашнені форми з особливо цінним хутром (лис сріблястий, песець голубий) розводять на фермах. Широко розселився у європейській частині акліматизований тут єнот уссурійський із природним ареалом в Уссурійському краї. В Україні 5 видів: вовк Canis lupus, шакал Canis aureus, лис рудий Vulpes vulpes, лис степовий (корсак) Vulpes corsac, єнот уссурійський Nyctereutes procyonoides. Шакал - новий вид нашої теріофауни, тільки останніми роками з’явився на півдні України. Корсак в історичні часи водився у Криму, нині в дуже малій кількості трапляється на Луганщині. Єнот уссурійський населяє долини річок та інші заболочені угіддя; акліматизований в Україні вид.

Родина котові Felidae налічує 36 видів середніх і великих розмірів (маса 1,5275 кг) - найбільш м’ясоїдних представників ряду. Полюють, підстерігаючи здобич і стрімко нападаючи на неї, зрідка переслідують. Цьому сприяють кругла голова з коротким носом і великими очима, пальцехідні кінцівки, озброєні гострими втяжними кігтями. Наземні звірі, проте багато з них добре лазить по деревах. Поширені на всіх континентах, за винятком Австралії й Антарктиди. Дрібні види котячих населяють змішані рівнинні й гірські ліси Європи (кіт лісовий Felis silvestris), степи і пустелі Азії та Африки (кіт степовий Felis lybica, кіт барханний Felis margarita). В очеретяних і чагарникових заростях Азії живе кіт очеретяний - Felis chaus. Із великих котів відомі такі види: тигр Panthera tigris, леопард Panthera pardus, ірбіс Uncia uncia та ін. Лев Panthera leo ще в історичний час жив у Малій Азії, Закавказзі та Південній Європі; нині в невеликій кількості зберігся у національному парку «Гірський ліс» в Індії та в Центральній Африці. Рись євразійська Lynx lynx - єдина з котячих, що населяє зону тайги; завдяки широкій ступні може пересуватися навіть по глибокому снігу. Гепард Acinonyx jubatus, що населяє рівнинні пустелі та савани Африки й Азії, значно відрізняється від інших котових, зовні нагадуючи псових. Він довгоногий, із невтяжними кігтями; полює, переслідуючи та заганяючи здобич. В Україні траплються два види: кіт лісовий, рись євразійська. На сьогодні це рідкісні звірі Карпат, Полісся, а кіт лісовий - і дельти Дунаю, чисельність і поширення яких різко зменшилися протягом ХХ ст.

Родина гієнові Hyaenidae поширена в Африці та Південній Азії; тварини живляться майже виключно падлом, інколи нападають на достатньо великих тварин (хворих і поранених). чотири види. Серед них гієна смугаста Hyaena hyaena, що населяє північну та східну Африку, Близький Схід, Аравійський пів-в, Туреччину, Кавказ, Центральну Азію, Індію й Непал; гієна плямиста Crocuta crocuta, поширена в Африці.

Родина віверові Viverridae - найпримітивніші представники псоподібних ссавців, поширена у Південній Європі, Південній Азії й Африці; налічує 35 видів різноманітних тварин середніх і малих розмірів (Genetta (рис. 5.74, 18), Viverra, Eupleres та ін.). Родина охоплювала і рід мангусти Herpestes, представники якого нині об’єднані в окрему родину Herpestidae з 35 видами.

Родина мустелові Mustelidae об’єднує 65 видів переважно малого, рідше середнього розміру (маса 100 г - 40 кг). Поширені на всіх континентах (один вид живе в морі - калан Enhydra lutris); в Австралії акліматизовані. Родина охоплює цінних хутрових звірів: собольMartes zibellina, куниці лісоваMartes martes і кам’янаMartes foina, горностай Mustela erminea, видра Lutra lutra, калан та ін. Серед мустелових є винищувачі шкідливих гризунів (ласки, тхори, перегузні та ін.). Великі за розміром мустелові - росомаха тайгова Gulo gulo, що населяє тайгу і лісотундру Євразії та Північної Америки, і борсуки роду Meles. Борсуки живляться різноманітними тваринними і рослинними кормами, риють складні нори; поширені у Євразії. Для Північної та Центральної Америки характерні скунси роду Mephitis, Spilogale. В Україні 11 видів: куниця лісова Martes martes, куниця кам’яна Martes foina, горностай Mustela erminea, ласка Mustela nivalis, норка Mustela lutreola, тхір темний Mustela putorius, тхір степовий Mustela eversmanni, візон річковий Neovison vison, перегузня Vormela peregusna, борсук європейський Meles meles, видра річкова Lutra lutra. Оселищами видр, норок є річки з великою кількістю заплав і порослих чагарником стариць. Тхір степовий і перегузня тяжіють до степової та лісостепової зон. Унаслідок розорювання цілинних степів, антропогенного впливу на місця поселення тхір опинився під загрозою зникнення. Тхір степовий, донедавна значно поширений в Україні вид, упродовж останньої третини ХХ ст. зник у багатьох місцях колишнього проживання. Візон річковий витісняє норку в місцях спільного перебування; поширення виду в Україні не з’ясоване. Тут він ніколи не був спеціально інтродукований; вид поширився унаслідок втеч із тваринницьких господарств. Куниця кам’яна і тхір темний можуть завдавати певної шкоди, знищуючи дрібних свійських тварин (курей, голубів, кролів), якщо оселяються неподалік людських господарств. Ласка, завдяки малим розмірам, легко проникає в нори мишоподібних; цей невеликий хижак знищує до 2-3 тис. полівок і мишей за рік.

Родина вухаті тюлені Otariidae охоплює 14 видів; мають рудиментарні вушні раковини; їхні задні ласти згинаються у п’ятковому зчленуванні й разом з передніми є опорою під час пересування по суші. Поширені переважно в помірних поясах обох півкуль: у Північній - тільки в Тихому океані; у Південній - ширше. Північні морські котики Callorhinus ursinus - важливий промисловий вид, що дає цінне хутро.

На час розмноження влітку утворюють на березі великі лігвища зі складною організацією. Після періоду розмноження та линьки мігрують на південь. Менш численні сивучі Eumetopias jubatus і морські леви Zalophus i Otaria.

Родина справжні тюлені Phocidae не має зовнішніх вушних раковин, задні ласти не згинаються і не підгинаються вперед, волосяний покрив без підпушшя. Поширені в морях обох півкуль. Для линьки, парування і народження малят виходять на лід, утворюючи численні лігвища. Важливі промислові види - гренландський тюлень Pagophoca groenlandica, морський заєць Erignathus barbatus. Нерпа кільчаста Phoca hispida поширена в північній частині Атлантичного, Тихого і Льодовитого океанів; є також у Ладозькому озері, Байкалі та Каспійському морі. В Україні відомий тюлень монах середземний Monachus monachus, який у минулому траплявся в північно- західному Причорномор’ї. До 1950-х років зрідка потрапляв у рибальські сіті в Кілійському гирлі Дунаю. Останніми роками достовірних даних про наявність у межах України, як і документально підтверджених знахідок (мертві тварини), немає.

Родина моржі Odobenidae має лише одного представника - морж Odobenus rosmarus (рис. 5.74, 19), який поширений циркумполярно біля берегів материків і островів Льодовитого океану.

Чисельність багатьох видів тюленевих помітно зменшилася внаслідок непомірного винищення.

Родина ракунові Procyonidae відрізняється середніми розмірами, стопохідними кінцівками і довгим, інколи чіпким хвостом. Хижі зуби розвинені слабко. Відомо 18 видів. Більша частина ареалу в Америці, менша - у Південно-Східній Азії. Ракун північний (єнот-полоскун) Procyon lotor, акліматизований у європейській частині, внаслідок спонтанного розширення ареалу з боку Білорусі, Польщі, Словаччини, Угорщини і Румунії, невдовзі може бути виявлений в Україні.

Родина ведмедеві Ursidae - великі, стопохідні звірі. Поширені переважно у Північній півкулі. Ведмідь білий Thalassarctos maritimus, що полює на тюленів, активний цілий рік; у барліг на островах Льодовитого океану залягають тільки самки на час пологів. Ведмідь бурий Ursus arctos населяє лісову смугу європейської частини, гори Кавказу, Середньої Азії; живиться змішаним, з переважанням рослинного, кормом. На зиму залягають у барліг, де самка народжує 1-2 малят дрібних розмірів (близько 500 г). Ще недавно цей могутній хижак був звичайним звіром суцільних лісових масивів на значній частині території України. Нині ведмідь у незначній кількості залишився тільки в західній частині країни - у лісовій місцевості Карпатських гір.