ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

РОЗДІЛ ТРИШАРОВІ (TRIPLOBLASTICA), або БІЛАТЕРАЛЬНІ (BILATERIA) ТВАРИНИ

ПІДРОЗДІЛ СПІРАЛЬНІ (SPIRALIA)

ТИП М'ЯКУНИ (MOLLUSCA)

КЛАС ГОЛОВОНОГІ (CEPHALOPODA)

ПІДКЛАС КОЛЕОІДЕЇ (COLEOIDEA)

До цього підкласу належить переважна більшість сучасних головоногих. Колеоідеї мають внутрішню рудиментарну черепашку; у деяких восьминогів її зовсім немає. Щупалець вісім або десять, вони розміщені навколо рота одним колом і мають присоски. У самців багатьох видів одна або дві руки перетворюються на гектокотиль.

Колеоідеї мають одну пару зябер, два передсердя, два зяброві серця, дві нирки, чорнильний мішок. Нервова система концентрована; мозок має складну будову й оточений хрящовим черепом. Очі також складної будови, нагадують очі хребетних.

Підклас Coleoidea включає чотири ряди.

Ряд Каракатиці (Sepiida) мають широке сплющене тіло; на голові десять кінцівок, з яких вісім рук і два щупальця. Плавці мають вигляд вузької кайми, що тягнеться вздовж усієї мантії, або широкі овальні, розміщені по боках тіла. Черепашка внутрішня, у вигляді вапнякової пластини, вапнякової спіралі (у спірули) або тонкої рогової пластинки, інколи зовсім відсутня. Найхарактернішими представниками є каракатиці (рід Sepia), які населяють мілководдя тропічних і субтропічних морів Старого світу. Живуть на літоралі, тримаючись біля дна, але можуть активно плавати. Найвідоміша звичайна сепія (Sepia officinalis) (рис. 245, б) живе в Середземному морі. Зустрічаються досить великі види, наприклад, широкорука сепія (S. latimanus), яка мешкає в західній частині Тихого океану. Довжина її мантії сягає 60 см, загальна довжина тіла - 1,5 м, маса - 10 кг. Один вид - Spinula spinula - відрізняється від інших сучасних головоногих тим, що має спірально закручену внутрішню черепашку, яка розташована в задній половині мантії й служить гідростатичним апаратом (рис. 249, б).

Ряд Кальмари (Teuthida) поширені в усіх морях нашої планети - від холодних полярних вод до тропічних коралових лагун, від поверхні до абісалі (зона найбільших морських та океанічних глибин). Вони мають переважно торпедоподібне тіло з парою ромбічних плавців, 10 кінцівок, з яких чотири пари рук і пара щупалець, озброєних хітиноїдними кільцями, іноді з гачками. Рудимент черепашки представлений тонкою хрящовою пластинкою - гладіусом (рис. 249, в).

Це в основному нектонні тварини; частина з них, так звані неретичні кальмари, мешкають у водах шельфу й рідко опускаються глибше 500 м. Вони тримаються біля дна, але можуть підніматись у товщу води та в поверхневі шари, часто мігрують на великі відстані. Більшість з них утворює зграї. Найвідоміший вид - Loligo vulgaris (рис. 245, в).

Інша група - океанічні кальмари є мешканцями відкритих морських просторів. Серед них є найшвидкісніші плавці. Океанічні кальмари здійснюють сезонні міграції, долаючи великі відстані. Деякі з них досягають велетенських розмірів, наприклад, Architeuthis dux. Є також багато малоактивних планктонних видів, це так звані "аміачні кальмари", про яких вже згадувалося (рис. 259). Незважаючи на малу рухливість, вони мають добре розвинений хапальний аппарат - у багатьох видів щупальця міцні, м'язисті, на руках і щупальцях є великі гострі гачки. Ці тварини мають добре розвинені фотофори.

Рис. 259. Кальмари (з Нессіса): а - молода особина велетенського кальмара Architeuthis dux,

б - кальмар-«батискаф» Cranchia scabra

Ряд Восьминоги (Octopoda) - найвідоміші серед головоногих. Вони мешкають як у холодних морях, так і в тропічних водах серед коралових рифів; як на мілководді, так і в глибинах океану. Для них характерне коротке, мішкоподібне тіло з вісьмома руками. Руки часто бувають

з'єднані шкірястою перегородкою - умбрелою; у деяких форм вона доходить навіть до кінчиків рук (рис. 245, г). За допомогою умбрели восьминоги можуть плавати, як медузи. У більшості восьминогів немає плавців.

Внутрішня черепашка відсутня або від неї залишилися невеликі хрящові пластинки. Майже всі восьминоги мають чорнильний мішок, у деяких глибоководних видів він містить рідину, що світиться.

Тіло восьминогів може бути щільним, м'язистим у прибережних видів або м’яким, драглистим, навіть желеподібним - у глибоководних. У самців більшості видів одна з рук перетворилася на гектокотиль.

Більшість восьминогів живуть біля дна, ховаючись у печерах, серед каміння або будують сховища з каміння, черепашок, панцирів крабів та іншого матеріалу. Живляться крабами, лангустами, м’якунами, рибою. їхня слина отруйна, вибризкуючи її, восьминіг паралізує здобич, яку потім з'їдає, відгризаючи від неї шматки. Отрута деяких видів небезпечна й для людини.

Особливу екологічну групу становлять планктонні восьминоги, наприклад, Chirroteuthis (рис. 260), який досягає довжини 1,2-1,5 м. Він мешкає на великих глибинах. Тіло планктонних восьминогів желеподібне, драглисте; умбрела дуже велика, разом з плавцями вона служить основним двигуном.

Рис. 260. Глибоководний восьминіг Cirrothauma murrayi

(з Акімушкіна йФіліпової): 1 - умбрела; 2 - плавець

Багатьом восьминогам притаманна турбота про потомство. Вони стережуть свої яйця, захищають їх від ворогів і забруднення, поливають свіжою водою. Деякі види утворюють своєрідні виводкові сумки із сплетених разом рук. Упродовж усього періоду виношування яєць вони не живляться. Але найбільш своєрідним є пристосування для виношування яєць в аргонавта, або паперового кораблика (Argonauta or до), самки якого будують своєрідну зовнішню черепашку: тонкостінну, ніби пергаментну, спірально закручену на спину (рис. 258, а). Вона не поділена на камери і є вторинним утвором, що не має нічого спільного зі справжніми черепашками, а служить лише для виношування яєць.

Найвідомішими є звичайний восьминіг (Octopus uulgaris), поширений на невеликих глибинах у помірних і тропічних водах, та велетенський восьминіг Octopus dofleini (рис. 245, г), який водиться в Тихому океані й досягає довжини 3-5 м (разом з руками) та маси 25 кг, проте зустрічаються й значно більші екземпляри.

Ряд Вампіроморфн (Vampyromorpha) включає всього один вид, який поєднує риси восьминогів і кальмарів. Це пекельний вампір (Vampyroteuthis infernalis) довжиною до 37 см, оксамитово-чорного кольору (рис. 261). Він має вісім рук, з’єднаних перегородкою - умбрелою, яка нагадує парасольку. Руки мають один ряд присосків, обабіч яких тягнуться два ряди коротких вусиків. На задньому кінці мантії є пара веслоподібних плавців. Як і в кальмарів, є гладіус. Чорнильний мішок відсутній. Мешкає у відкритому океані на глибинах 700-1500 м.

Рис. 261. Пекельний вампір Vampyroteuthis infernalis (з Нессіса): а - самка; б - личинка:

1 - вусики; 2 - філамент; З - мікроскопічні фотофори; 4 - око; 5 - скупчення фотофорів на голові; 6 - плавці;

7 - рудимент задньої пари плавців; 8 - складний фотофор

Головоногі відіграють дуже важливу роль у житті океану. Будучи хижаками, вони поїдають величезну кількість ракоподібних, м'якунів, риб та інших організмів, і, у свою чергу, самі служать їжею для багатьох морських хребетних - риб, птахів, ссавців (ластоногих і китів).

Людина здавна використовувала головоногих в їжу, а в останні десятиріччя промисел головоногих різко збільшився, що пов'язано з виснаженням рибних ресурсів і необхідністю пошуків додаткових джерел білкової їжі. За поживними якостями головоногі перевершують інших м'якунів і навіть деяких риб. В Японії це один із найпопулярніших продуктів харчування. У наш час існує промисловий вилов близько 30 видів

головоногих. Із гарних черепашок наутилусів роблять прикраси; із чорнильної рідини сепій виготовляють високоякісну фарбу та чорнило.

Головоногих використовують також у медицині та парфумерії. Новітніми дослідженнями доведено, що вони є джерелом важливих і перспективних біологічно активних препаратів (протишокових, обезболюючих, антипаразитарних речовин, сильнодіючих токсинів тощо).

Головоногі становлять інтерес для вчених як модельні об'єкти досліджень: зокрема, кальмари - один з найважливіших об’єктів для дослідження проведення нервових імпульсів; психологи цікавляться головоногими як безхребетними з високорозвиненою психікою ("примати моря") тощо.