ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

РОЗДІЛ ТРИШАРОВІ (TRIPLOBLASTICA), або БІЛАТЕРАЛЬНІ (BILATERIA) ТВАРИНИ

ПІДРОЗДІЛ ЛИНЯЮЧІ (ECDYSOZOA)

ТИП ГОЛОВОХОБОТНІ (CEPHALORHYNCHA)

КЛАС КІНОРИНХИ (KINORHYNCHA)

Кіноринхи - морські бентосні тварини, які мешкають у піску, мулі й на водоростях. Вони поширені в усіх морях і океанах, здебільшого

населяють сублітораль і літораль, окремі види можуть зустрічатися на глибинах до 6 тис. м. Можуть заходити в опріснені ділянки, але у прісних водоймах не зустрічаються. Відомо близько 150 видів, у Чорному морі - 14, з яких три - ендеміки (наприклад, Semnoderes ponticus).

Будова. Тіло цих мікроскопічних тварин (завдовжки від 0,18 до 1 мм), поділене на хобот і видовжений тулуб (рис. 285). На хоботі розташований ротовий конус із спрямованими вперед кутикулярними виростами - стилетами. На середній частині хобота розміщені спрямовані назад скаліди, задня його частина - шийна - є гладенькою.

Тулуб вкритий кутикулярним панциром, що складається найчастіше з окремих кілець - зонітів Кожен зоніт мас три кутикулярні пластинки: одну дорсальну та дві вентральні, з'єднані ділянками гнучкої волокнистої кутикули. На тулубі, особливо в його задній частині, розташовані численні кутикулярні шипи та щетинки. На останньому зонт є пара довгих шипів, інколи - й непарний термінальний шип. На поверхні кутикули відкриваються протоки численних залоз, які виділяють слиз.

Покриви. Шкірно-м’язового мішка кіноринхи не мають. Під кутикулою залягає гіподерма, вона утворює випинання - середньодорсальний і латеральні валики, які вдаються в порожнину тіла.

Рис. 285. Кінориих Semnoderes armiger (з Іоффе): а, б - із частково вгорнути і вивернути хоботом, відповідно

Мускулатура. Посмуговані поздовжні м'язи диференційовані на окремі короткі пучки, які сполучають передні краї сусідніх зонітів, а також дорсальну та вентральну кутикулярні пластинки кожного з них (рис. 286). М'язи-ретрактори забезпечують втягування хобота. У деяких видів у середній частині хобота є кільцеві м'язи.

Рис. 286. Схема будови кінориихів (з Малахова):

а, б - поздовжній і поперечний зрізи: 1 - хобот зі скалідами; 2 - ротовий конус; 3 - глотка; 4 - кутикулярні пластинки зонітів;

5 - спинні щетинки; 6 - гонада; 7 - вентральний нервовий стовбур; 8 - середня кишка; 9 - прикріпна трубочка;

10 - навкологлоткове нервове кільце; 11 - гіподерма; 12 - скаліди вгорнутого хобота; 13 - поздовжні м'язи; 14 - кутикула;

15 - волокнисті зв'язки між окремими пластинками зоніта; 16-залоза; 17 - дорсовентральні м'язи

У русі беруть участь м'язи хобота й тулуба, а також порожниста рідина; звідси й назва класу (від грец. kіnemа - рух і rhynchos - хобот). Завдяки скороченню дорсовентральних м'язів тіло цих тварин, вкрите гнучким панциром, поділеним на зоніти, сплющується й видовжується. При цьому за рахунок зростання тиску хобот випростовується вперед і за допомогою загнутих назад скалід закріплюється на субстраті. Скороченням поздовжніх м'язів тулуб вкорочується й підтягується до хобота.

Порожнина тіла - схізоцель - має вигляд щілин між внутрішніми органами. У порожнинній рідині є амебоїдні клітини, здатні до фагоцитозу.

Травна система. Ротовий отвір, розташований на верхівці ротового конуса, веде в м'язисту глотку. За допомогою особливих м’язів вона може втягуватись у ротовий конус. Средній відділ кишечнику переходить у задній, що відкривається анальним отвором на задньому кінці тіла.

Кіноринхам притаманний своєрідний спосіб живлення. Вони споживають дрібні часточки детриту або одноклітинні водорості (зокрема діатомові), що прилипають до слизу, який огортає їхнє тіло. Завдяки скороченню поздовжніх м'язів слиз, разом із часточками їжі, рухається до заднього кінця тіла, а далі тварина вигинається й пропускає хвостові шипи через скаліди хобота, спрямовуючи їжу до рота.

Видільна система. У задній частині тіла розташована пара не- розгалужених протонефридіальних каналів, кожен з яких починається одним циртоцитом.

Дихання здійснюється через покриви.

Нервова система складається з навкологлоткового нервового кільця та вентрального нервового стовбура, на якому розташовані невеликі ганглії по одному в кожному зоніті.

Органи чуття - скаліди, на яких розміщуються групи чутливих щетинок, а також пара вічок над навкологлотковим нервовим кільцем (рід Echinoderes). Органами чуття вважають і чутливі плями - групи мікроскопічних пор, оточених виростами кутикули.

Статева система. Кіноринхи є роздільностатевими. Гонади у вигляді двох видовжених мішків розташовані по боках тіла, вони відкриваються самостійними отворами на останньому зоніті. В яєчниках, крім яйцеклітин, утворюються ще й жовточні клітини. До складу жіночої статевої системи входять ще й сім'яприймачі, де до моменту запліднення зберігається сперма. Самці не мають копулятивного органа.

Розмноження. Під час парування самець прикріплює до заднього кінця тіла самки сперматофор (пакет сперматозоїдів у захисній оболонці). Вважають, що в цьому процесі беруть участь навколоанальні шипики. Розвиток відбувається з метаморфозом. Личинка, що виходить з яйця, ще не має виражених зонітів, далі з'являються межі між окремими зонітами, кількість яких під час розвитку збільшується. На пізніх етапах розвитку ріст личинки супроводжується періодичними линяннями.