ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

РОЗДІЛ ДВОШАРОВІ DIPLOBLASTICA, або ПРОМЕНЕВІ (RADIATA)

ТИП ЖАЛКІ (CNIDARIA), або КИШКОВОПОРОЖНИННІ (COELENTERATA)

ПІДТИП КОРАЛОВІ ПОЛІПИ (ANTHOZOA)

КЛАС ШЕСТИПРОМЕНЕВІ КОРАЛИ (HEXACORALLIA)

Найчастіше колоніальні корали, більшість з яких має зовнішній вапняковий скелет, рідше - одиночні безскелетні, наприклад, актинії. Кількість щупалець і септ у гастральній порожнині поліпів, як правило, кратна шести. Щупальця нерозгалужені, мезоглея є тонкою.

Ряд Актинії, або Морські анемони (Actiniaria) - безскелетні, переважно одиночні корали. Вони часто яскраво забарвлені, нагадують фантастичні квіти, й тому їх називають морськими анемонами. Форма тіла циліндрична, ротовий диск є добре розвиненим, навколо нього концентричними колами розташовані від 16 до 1000 щупалець. Кількість щупалець і септ у більшості актиній кратна шести, рідше - восьми або дев'яти (рис. 97). Глотка сплющена й має два сифоногліфи; биттям їхніх війок створюються два потоки води: один спрямований всередину гастральної порожнини, інший - з гастральної порожнини назовні. Мезоглея в актиній добре розвинена й досить щільна, в деяких видів вона набуває щільності хряща через наявність волокнистої речовини й виконує опорну функцію.

Рис. 97. Актинії (з Авсринцева):

а - загальний вигляд; б, в - поперечні зрізи на рівні глотки та гастральної порожнини, відповідно:

1 - щупальця; 2 - підошва; 3 - тулуб; 4 - глотка; 5 - септи;

6 - м’язові валики; 7 - епідерма; 8 - гастродерма; 9 - мезоглея; 10 — шлунок

Серед актиній є хижаки, які живляться ракоподібними, молюсками, дрібними рибами, та біофільтратори, які живляться дрібними планктонними організмами (бактерії, водорості, найпростіші). Одні з актиній ведуть прикріплений спосіб життя, інші - здатні активно пересуватися за рахунок скорочення м'язів підошви. Представники родини Myniadidae мають міхур, заповнений газом, завдяки якому плавають у товщі води щупальцями донизу.

Актинії живуть у всіх морях і океанах, але найрізноманітнішими вони є у тропіках. У Чорному морі мешкають чотири види актиній, зокрема Actinothoe clavata та Actinia equina(останній вид зустрічається і в Азовському морі).

Деякі види актиній вступають у симбіотичні відносини з іншими тваринами. Так, актинії роду Adanisia оселяються на черепашці м'якуна, в якій живе рак-самітник. Актинія отримує залишки його їжі та засіб пересування, а рак-самітник перебуває під надійним захистом її щупалець. Велетенські актинії Stoichactis (діаметр ротового диска 1,5 м), які мешкають на мілководді західного узбережжя Австралії, живуть у симбіозі з рибами амфіпріонами, які знаходять схованку між щупальцями актинії. У свою чергу, актинії отримують залишки їжі риб, крім того, постійним биттям плавців риби сприяють газообміну актиній. В Anemonia sulcata оселяються симбіотичні водорості, тому ці актинії більш активні вдень.

Ряд Склерактинії, або Мадрепорові корали (Scleractinia) (рис. 98) - найчисленніша група коралів. Це переважно колоніальні, рідше одиночні корали, що мають зовнішній вапняковий скелет, який утворюється клітинами епідерми.

Рис. 98. Мадрепорові корали (склерактииії) (з Наумова зі співавт.):

а - Асгорга; б — Leptoria

У колонії склерактиній розрізняють окремі поліпи - зооїди та ценосарк - загальне тіло колонії. Скелет окремого зооїда зветься коралітом. Тіло зооїда складається з нижньої, зануреної у скелетну чашечку коралі- та частини, та верхньої, з ротом і щупальцями, яка піднімається над коралітом (рис. 99). При подразненні верхня частина поліпа занурюється всередину нижньої. На підошві зооїдів колонії утворюються скелетні денця, які відокремлюють скелети живих поліпів від скелетів попередніх поколінь, які лежать під ними. В епідермі підошви є клітини - склеробласти, які виділяють тоненькі хітинові нитки. Переплітаючись між собою, вони утворюють ніжну щільну сіточку, на якій відкладаються кришталики карбонату кальцію. Зливаючись у суцільний скелет, вони утворюють підошовну пластинку, з якої у м'які тканини поліпа вростають скелетні перегородки - склеросепти За своїм розміщенням склеросепти відповідають тканинним септам поліпа. По периферії від підошви підіймається невисока чашечка - тека, яка оточує нижню частину поліпа. У багатьох колоніальних форм скелетні чашечки окремих поліпів зливаються в єдиний скелет колонії. Живі поліпи перебувають лише в поверхневому шарі колонії, а вся товща загального скелета (по- ліпняка) являє собою скелети минулих поколінь зооїтів. За об'ємом і масою скелет багаторазово переважає живі тканини, які тоненьким шаром вкривають поверхню масивного поліпняка. За формою колонії є різноманітними, причому в одного й того самого виду в більш спокійній воді колонія може мати кулясту форму, у проточній — гіллясту тощо.

Рис. 99. Схема будови склерактинін (з Марфеніна): а - ділянка колонії; б - фрагмент поперечного зрізу через окремий поліп:

1 - розправлений поліп; 2 - рот; 3 - щупальця; 4 - м'яка септа; 5 - ценосарк; 6 - втягнутий поліп; 7 - склеросепта; 8 - шар живих поліпів; 9 - відмерлі поліпи (голий скелет); 10 - денце; 11 - кораліт; 12 - порожнина ценосарка; 13 - аконції;

14 - мезентеріальні нитки; 15 - глотка; 16 - отвори у склеросептах; 17 - склеротека; 18 - мезоглея; 19 - гастродерма; 20 — епідерма

В їжу склерактинії використовують те, що приносять їм морські течії: дрібні планктонні організми, органічні часточки; крім того, вони засвоюють з води амінокислоти, пептиди. Склерактинії також одержують поживні речовини від симбіонтів - зооксантел (одноклітинніх джгутикових Symbiodinium microadnaticum). Зооксантели отримують від коралів вуглекислий газ і сполуки азоту й фосфору, необхідні для фотосинтезу, натомість корали від них - органічні речовини й кисень. Доведено, що симбіонти необхідні для формування скелета коралів.

Мадрепорові корали оселяються на невеликій глибині (до 50 м), де симбіонтам забезпечено інтенсивне освітлення. Тут утворюються коралові рифи - масові поселення морських організмів, які мають твердий вапняковий скелет. Основу такого рифу складають мадрепорові корали, але тут оселяються також м’які корали, гідрокорали, сидячі поліхети, молюски, моховатки, вапнякові водорості. Корали-рифоутворювачі потребують досить високої й відносно сталої температури води (не нижче +20° С), нормальної океанічної солоності води (35 %о) та освітлення, тому коралові рифи поширені лише у тропіках.

Розрізняють берегові рифи, які оточують береги, бар'єрні, які тягнуться вздовж берега на певній відстані від нього, та атоли - кільцеподібні коралові острови. Є також коралові банки, які виникають

на мілинах, і густі коралові поселення в лагунах і бухтах. В Індійському й Тихому океанах існують сотні атолів діаметром від 1 до 160 км і більше. Кораловими поліпами утворено рифи, атоли та острови загальною площею близько 27 млн км². Великий Бар'єрний риф, який тягнеться на 2 000 км уздовж східного узбережжя Австралії, надійно захищає його від розмивання хвилями Тихого океану. На коралових островах розташована більшість тихоокеанських острівних держав.

Кораловий риф є своєрідною екосистемою, до складу якої, крім коралів та інших організмів-рифоутворювачів, входить велика кількість різноманітних тварин і рослин. Так утворюються багатовидові високопродуктивні підводні угруповання, від яких значною мірою залежить і продуктивність Світового океану загалом. Але коралові рифи - досить уразливі біоценози, здатні існувати лише в досить обмеженому діапазоні зовнішніх умов. На сьогодні існуванню коралових рифів загрожує підвищення температури біля морського дна, забруднення води або надмірне розмноження тварин, які живляться коралами. Так, швидке зростання чисельності морської зірки терновий вінець (Acanthaster planci) могло б спричинити руйнування Великого Бар'єрного рифу, якби не своєчасні заходи уряду Австралії.

Вапняк, з якого складаються коралові рифи, слугує будівельним матеріалом для населення тропічних приморських країн. Крім того, скелет мадрепорових коралів застосовують для заповнення водогінних фільтрів, полірування та шліфування дерев'яних і металевих виробів. Викопні рештки скелетів коралів використовують у геології як "керівні копалини" для визначення віку відкладів.