ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 1 - Г.Й. Щербак - 1995

ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

РОЗДІЛ СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ (CNIDARIA, АБО COELENTERATA)

КЛАС ГІДРОЇДНІ (HYDROZOA)

Підклас Сифонофори (Siphonophora)

Це виключно морські плаваючі поліморфні колонії, до складу яких входять особини поліпоїдного та медузоїдного походження. Розміри колоній становлять від 1 см до 20 м.

Колонії сифонофор складаються з головного стовбура, на якому сидять різні за будовою та функціями особини (рис. 103). На верхівці стовбура міститься повітряний пухирець, що називається пневматофором. Дно його вистелене залозистим епітелієм, що виділяє газ, близький за складом до повітря. На верхньому кінці пневматофора є отвір, оточений м'язом-замикачем. Завдяки заповненому повітрям пневматофору колонія плаває біля поверхні води, а під час шторму газ із пневматофора витискується, й колонія занурюється на більшу глибину.

Рис. 103. Схема будови сифонофори:

1 — пневматофор; 2— плавальний дзвін (нектофр); 3—статева особина (гонофор); 4— покривна пластинка; 5 — пальпон; 6— годуючий поліп (гастрозоїд); 7 — арканчик; 8 — стовбур колонії

Під пневматофором містяться плавальні дзвони, або нектофори.

Це недорозвинені медузоїдні особини, які не мають щупалець і рота. Вони прикріплені ексумбрелою до стовбура. Колонія пересувається завдяки їх скороченням.

У нижній частині стовбура містяться інші особини колонії. Серед них розрізняють годуючі поліпи - гастрозоїди, що мають великий рот і одне довге щупальце—арканчик, що відходить від основи гастрозоїда. Часто арканчик галузиться й на його гілках розташовуються численні .жалкі клітини. Крім гастрозоїдів, у багатьох сифонофор є інші поліпи — пальпони та цистозоїди. Їх будова набагато простіша — вони не мають рота, їх арканчики хоча й містять жалкі клітини, однак ніколи не галузяться. Вважають, що цистозоїди, які мають термінальну пору, виконують видільну функцію. Функцію пальпонів остаточно не визначено.

Статеві медузоїди, або гонофори, мають вигляд прикріплених ексумбрелою медуз або мішків із гонадами й виконують функцію статевого розмноження. На одній колонії є чоловічі та жіночі гонофори. У процесі статевого' розмноження з яєць, які формуються в жіночих медузо- їдах, виходять личинки планули. Планула перетворюється на личинку складнішої будови, на якій окремі особини утворюються шляхом брунькування.

У найбільш складно побудованих сифонофор частина зазначених особин розташована на стовбурі невеликими групами, що називаються кормідіями. В кожний кормідій обов'язково входять гастрозоїди та гонофори. Кормідії можуть відриватися від основної колонії та деякий час жити самостійно.

Сифонофори поширені в тропічних і субтропічних морях. Це плаваючі (пелагічні) тварини. Більшість із них живе та рухається під безпосереднім впливом не лише водного, а й повітряного середовища. Таких тварин називають плейстоняими.

Серед сифонофор найбільш відомою є фізалія, або португальський кораблик — дуже гарна сифонофора, яка має великий, до 20 см завдовжки, пневматофор блакитного, фіолетового та пурпурного кольорів; закурені у воду частини колонії мають ультрамаринове забарвлення. Фізалія пересувається за допомогою вітру. Верхня частина її пневматофора має гребінь, розташований по діагоналі й s-подібно вигнутий. Якби не було такого гребеня, фізалія пересувалася б під дією вітру по- прямій, і її врешті-решт викинуло б на берег. Косий і вигнутий гребінь змушує фізалію плавати під кутом до вітру й час від часу обертатися навколо своєї осі проти вітру.

Тому вона весь час то наближається до берега, то повільно від нього відпливає. Яскравим забарвленням і маневруванням фізалія нагадує стародавні португальські кораблі — галіони. Сифонофорами цікавляться не лише біологи, а й інженерно-технічні працівники, їх «конструктивні» особливості, пристосування до пелагічного способу життя враховують при конструюванні морських дослідницьких приладів і апаратів, наприклад автоматичних буйкових станцій для прогнозування погоди. Фізалії добре відомі морякам і мешканцям узбережжя тропічних вод. їх щупальця озброєні отруйними жалкими клітинами. Контакт із ними небезпечний для людини, оскільки загрожує сильним опіком і загальним тяжким отруєнням (рис. 104).

Рис. 104. Сифонофора «португальський кораблик» (Physalia arethusa)