ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 1 - Г.Й. Щербак - 1995

ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

РОЗДІЛ СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ (CNIDARIA, АБО COELENTERATA)

КЛАС КОРАЛОВІ ПОЛІПИ (ANTHOZOA)

Підклас Альціонарії, або Восьмипроменеві корали (Alcyonaria, або Octocorallia)

Це колоніальні корали. Поліп має вісім пірчастих щупалець і вісім септ у гастральній порожнині. Його внутрішній скелет залягає в мезоглеї. Підклас поділяється на багато рядів, з яких найважливішими є Альціонацеї (Аlсуоnасеа), Рогові корали, або Горгонацеї (Gorgonacea), Морські пера (Pennatulacea) та Столоніфери (Stolonifera).

Ряд Столоніфери (Stolonifera)

Це м'які корали, скелет яких складається з дрібних вкиданих у мезоглеї вапнякових голок — спікул. Центральний (осьовий) скелет у них ніколи не утворюється,

тому їх колонії стеляться або мають вигляд куль і грибів, які широкою основою прикріплюються до субстрату (рис. 113). Альціонацеї — найбагатший у видовому відношенні ряд восьмипроменевих коралів, вони поширені в морях і океанах, проте найбільша кількість видів мешкає на .мілководді тропічних морів.

Рис. 113. Ряд Аlсуоnасеа:

а — грибоподібна колонія м'яких коралів Anthomastus; б — Alcyonium digitatum

У більшості альціонацей сильно розвинена мезоглея, тому колонії мають масивний вигляд. До цього ряду належить широковідомий Alcyonium digitatium, колонія якого нагадує кисть руки, та яскраво забарвлені деревоподібна розгалужені колонії Gersemia fruticosa.

Ряд Столоніфери (Stolonifera)

Це корали, в яких скелетні спікули в мезоглеї зливаються й утворюють трубочки, зв'язані між собою поперечними пластинками. У живих колоніях у трубочках містяться гастральні порожнини поліпів.

У тропічному поясі часто трапляється «органчик» — Tubipora musica (рис. 114), колонії якого нагадують музичний інструмент— орган. У розправленому стані поліпи, які виступають з трубочок, мають яскраво-зелене забарвлення. Коли вони скорочуються і втягуються у трубочки, колонія набуває малинового кольору, в який забарвлений скелет.

Рис. 114. Ряд Stolonifera: скелет TubiІрога musica

Ряд Горгонарії, або Рогові корали (Gorgonaeea)

До цього ряду належать корали, які утворюють розгалужені деревоподібні або бичоподібні гнучкі колонії. Для горгонарій характерна наявність щільного осьового скелета, який пронизує стовбур і гілки колонії (рис. 115). Він складається зі з'єднаних вапном, або роговою речовиною спікул чи рогових пластинок. Крім осьового скелета, в мезоглеї містяться окремі спікули у вигляді голочок, паличок, веретен, густо вкритих горбками, відростками, лусочками тощо.

Ряд 115. Ряд Gorgonacea — Corallium rubrum (а), схема будови колонії (б):

1 — спікули; 2— щупальця; 3 — гонади; 4— канали ценосарка; 5— мезоглея; осьовий скелет

Колонії горгонарій міцно прикріплюються до твердого субстрату розширеною основою. Це переважно мілководні тварини, найбільше їх мешкає в тропіках. Серед них відомий червоний, або благородний, корал (Corallium rubrum), твердий скелет якого використовується для виготовлення прикрас.

Осьовий скелет більшості видів горгонарій складається з рогової речовини, просякнутої вапном, він дуже міцний і разом з тим пружний. Наприклад, різні види Gorgonia мають вигляд широкої ажурної пластини до 2 м завдовжки та до 1,5 м завширшки. Вони оселяються в зоні прибою, але їх роговий скелет має таку гнучкість, що велетенські віяла витримують могутні удари хвиль. Ці витончені колонії надзвичайно яскраво забарвлені. Разом з іншими горгонаріями вони утворюють на невеликій глибині цілі підводні «ліси», забарвлені в жовті, червоні, коричневі, фіолетові кольори.

Колонії морських пер нерозгалужені, часто дуже великі і яскраво забарвлені. Вони складаються з м'ясистого стовбура, утвореного первинним поліпом, на якому розташовані дрібні вторинні особини (рис. 116). Морські пера не приростають до субстрату. Нижній здутий кінець їх колонії вільно проникає в м'який грунт і заякорюється.в ньому.

Рис. 116. Ряд Pennatulacea — Pennatula sp. (a), Veretillum (6), Virgularia (в), Umbellula (г), схема будови колонії морського пера (д): 1 — поліпоїдна частина колонії; 2—стебло; 3 — аутозоїд; 4—осьовий скелетний стрижень; 5 — гастродермальний канал; 6 — сифонозоїд

Колонія поділяється на два відділи: нижній — стебло та верхній — рахіс, на якому ростуть вторинні поліпи. Цим коралам властивий диморфізм вторинних поліпів. Серед поліпів є годуючі особини — аутозоїди з щупальцями та сифонозоїди — дуже дрібні поліпи без щупалець, але з добре розвиненими сифоногліфами. Функція сифонозоїдів полягає в тому, що вони за допомогою биття війок сифоногліфів створюють течію води в системі каналів, що з'єднують між собою окремі частини колонії. Це полегшує транспорт поживних речовин і кисню.

У деяких видів, наприклад з роду Pennatula, вторинні поліпи зливаються основами, утворюючи подібність широких виростів, схожих на листя. Такі колонії нагадують пір'їну птахів, звідси походить і назва ряду.

Скелет представників ряду складається з окремих спікул, у деяких видів є осьовий стрижень. Морські пера мають добре розвинену м'язову систему, за рахунок чого колонія вигинається, роздувається або витончує кінцеву частину стебла, закопуючись у грунт або переповзаючи на інше місце. Для цих тварин характерна також наявність складної загальноколоніальної нервової системи, яка з'єднує між собою усі відділи колонії.

Окремі види здатні витримувати значне опріснення води, наприклад Virgularia mirabilis, що поширена в північній Атлантиці й трапляється в Чорному морі.

Деякі види морських пер, наприклад, Pennatula phosphorea, здатні до світіння. Вночі такі колонії світяться фіолетовим, жовтуватим або зеленим світлом. У відповідь на сильне подразнення по всій колонії починають пробігати хвилі світлових сполохів.