ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 1 - Г.Й. Щербак - 1995

ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

РОЗДІЛ СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ (CNIDARIA, АБО COELENTERATA)

ВИКОПНІ КИШКОВОПОРОЖНИННІ

Найстародавніші кишковопорожнинні, що відомі науці,— це безскелетні медузоподібні організми, залишки яких знайшли у відкладах кінця протерозойської ери (венд.). Палеонтологи віднесли їх до класу Cyclozoa (рис. 120). Ці організми досягали кількох сантиметрів у діаметрі, вели переважно прикріплений спосіб життя, мали добре розвинений шар мезоглеї, що виконувала опорну функцію. Цикломедузи прикріплювалися аборальним полюсом до субстрату, їх гастральна порожнина не мала поділу на шлунок і гастроваскулярні канали, як у сучасних медуз, а була суцільною, досить великою й простягалася до периферії дзвона. Більшість цикломедуз мала досить виражені циклічні структури на аборальному боці дзвона. У деяких з них концентрична покресленість комбінувалася з радіальними елементами (є припущення, що це були, радіальні канали).

Рис. 120. Реконструкція будови вендських кишковопорожнинних:

а, б — Cyclomedusa plana (Cyclozoa); в — Armillifera parva; e—Bonata septata (Inordozoa); d — Albumares bransae (Trilobozoa)

Серед вендських медуз траплялися також радіально- симетричні форми, але їх радіальна симетрія мала невизначений порядок, який змінювався навіть у онтогенезі - у процесі розвитку організму виростали нові гілки радіальних каналів, щупальця тощо. Ці організми палеонтологи об'єднали в клас Inordozoa.

Рідше траплялися медузи з трипроменевою симетрією, що охоплювала кишені шлунка, радіальні канали гастроваскулярної системи, ротові лопаті, гонади, їх віднесли до класу Trilobozoa.

Були також і медузи з чотирипроменевою симетрією, яка властива сучасним сцифоїдним медузам, ці організми умовно віднесли до класу Scyphozoa.

У вендській фауні знайдено також перших гідроїдних. Це були поодинокі безскелетні організми, близькі до сучасних хондрофор (клас Hydrozoa, ряд Chondrophora). Вони мали форму диска, на верхньому боці якого містився кіль, подібний до паруса сучасних Velella. На відміну від більшості сидячих цикломедуз вони плавали на поверхні океану.

Вважають, що вендська фауна існувала порівняно недовго й майже вся вимерла ще до початку кембрійського періоду.

Початок кембрію ознаменувався появою тварин, що утворювали скелет, але серед кишковопорожнинних таких ще не існувало. Перші скелетні корали з'явилися всередині ордовика. Найстародавніші корали відрізнялися від сучасних тим, що мали вигляд невеличких келихів, на внутрішніх стінках яких ще не було справжніх септ, а лише невеличкі реберця. Вони не утворювали великих колоній, а стелилися по субстрату. Ці організми віднесли до класу Anthozoa, підкласу Tabulata (рис. 121). Деякі з них уже були рифоутворювачами.

Рис. 121. Викопні корали: а —колонія коралів Tabulata; б — поодинокий чотирипроменевий корал Omphiuma; в — колонія Heliolithoidea

Пізніше виникла ще одна група коралів, які мали справжні септи в гастральній порожнині, причому в них закладалися шість первинних склеросепт, а наступні септи утворювалися не в шести, а в чотирьох секторах, тому їх вважають чотирипроменевими коралами (підклас Rugosa).

Ще одна група викопних коралів — геліолітоідеї (підклас Heliolithoidea) утворювала масивні колонії з добре розвиненим ценосарком, їх кораліти характеризувалися наявністю дванадцяти склеросепт.

Але жодна згадана група коралів не збереглася до наших днів. Протягом геологічної історії кілька разів масово вимирали одні групи й виникали інші. Коралові комплекси вимирали тричі — наприкінці середнього девону (палеозой), на межі пермського та тріасового періодів, на початку крейдяного періоду (кінець мезозойської ери). Перші справжні восьмипроменеві корали з'явилися в силурійському періоді палеозойської ери, а склерактинії — в середньому тріасі (початок мезозойської ери). Близькі до сучасних гідроїдні (гідрокорали) відомі з ордовика. Вони були представлені колоніями з хітиноїдним і вапняковим скелетами.