ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 2 - Г.Й. Щербак - 1996

ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ (ANNELIDA)

КЛАС БАГАТОЩЕТИНКОВІ (POLYCHAETA)

ПІДКЛАС МІЗОСТОМЕДИ (MYZOSTOMIDA)

Це невелика група ектопаразитів голкошкірих (морських лілій, зірок та офіур), що мають спрощену будову через паразитичний спосіб життя (рис. 16). Довжина тіла —кілька міліметрів.

Тіло сплющене, дископодібне або округле. Передній кінець тіла з глоткою втягнений у шкірну кишеню, з якої він може вивертатися назовні. Кільчастість непомітна, але є чо- тири-п'ять пар нерозгалужених параподій із щетинками, у деяких — численні бічні щупальця.

Тіло вкрите шкірно-м’язовим мішком звичайної для поліхет будови. Целом непочленований, але утворює розгалужені вирости. Він розташований у спинній частині тіла, має одну або кілька пар целомодуктів.

Рот веде в мускулясту глотку, за допомогою якої всмоктуються соки з тіла хазяїна. Середня кишка має від двох до 13 пар бічних відгалужень, де ці соки нагромаджуються. Задня кишка має розширення — клоаку, куди відкриваються також целомодукги. Кровоносної системи немає.

Нервова система складається з простого за будовою ганглія, що зв'язаний з двома зближеними між собою черевними стовбурами. Останні з’єднуються 10 поперечними комісурами. У представників роду Myzostomum черевні стовбури різко вкорочені й утратили метамерність, перетворившись на суцільну масу, від якої відходять 10 пар нервів (рис. 16, в).

Рис. 16. Будова Myzostomum elegans:

а - загальний вигляд самця з черевної сторони; б - схема будови; в - нервова система; 1 - отвір, через який висувається передній кінець тіла; 2 - бічні щупальця; 3 - пара події; 4 - бічні органи; 5 - анус; 6 - чоловічий статевий отвір; 7 - рот; 8 - глотка; 9 - гілки кишечника; 10 - клоака; 11 — розгалуження целома; 12 - надглотковий ганглій; 13 - злиті черевні стовбури; 14 - нерви до параподій

Мізостоміди роздільностатеві: самці мають сім'яники та копулятивний орган, яким вони пробивають покриви тіла самиці та впорскують сперму під її шкіру. Яєчники самиць (1-2 пари) розташовані в целомічному епітелії. Зрілі яйця потрапляють у целом, де відбувається запліднення, а потім через целомодукги та клоаку вибираються назовні.

З яйця виходить трохофора; наступна стадія — метатрохофора — має п'ять війчастих кілець, згодом вона перетворюється на дорослого черва.

Хоча Мізостоміди й не мають справжньої сегментації, їх можна віднести до метамерних тварин. В їхньому тілі метамерно повторюються параподії, комісури нервової системи, бічні відгалуження кишечника. Метатрохофора має п'ять сегментів, тож оскільки число метамерних органів у дорослих мізостомід, порівняно з метатрохофорою, не збільшується, всі їхні сегменти є ларвальними, тобто ці черви належать до олігомерних поліхет.

Поліхети відіграють досить важливу роль у житті світового океану і перш за все як необхідний калорійний корм для багатьох риб, у тому числі пінних промислових видів. У зв'язку з цим цікаво згадати, що в 1939—1941 рр. розпочалась акліматизація Nereis succinea в Каспійському морі, куди з Азовського моря було завезено близько 70 тис. нереїд, які швидко освоїли нові місця й тепер посідають у загальній масі донної фауни цього моря третє місце після молюсків і ракоподібних. Ними живляться всі види бентроних риб, а для осетрів та севрюги нереїс став основною, а інколи й єдиною їжею.

Поліхети-детритофаги виконують дуже важливу функцію, особливо в закритих морях. На дні моря нагромаджується багатий на детрит мул. Використовуючи його в їжу, поліхети активно включають детрит у кругообіг речовин через ланцюги живлення. Сидячі поліхети як фільтратори беруть участь в очищенні води від механічних та органічних часток. Вода стає прозорішою, поліпшуються умови для життя фотосинтезуючих організмів.

Практичне значення поліхет пов'язано з тим, що деякі з них, разом з іншими організмами, приростають до різних підводних споруд і днищ суден. Деякі види споживаються в їжу, й перш за все знаменитий палоло, який живе біля островів Фіджі та Самоа в Тихому океані. Самі черви оселяються в щілинах коралових рифів. Під час розмноження епітокна частина тіла, наповнена статевими продуктами, відділяється, як правило, одночасно в усіх особин популяції. Така масова поява палоло відбувається в певні дні останньої чверті місячної фази, які добре відомі місцевим жителям. Вони збирають палоло у величезних кількостях і вважають його дуже поживною та смачною їжею.