БІОТЕХНОЛОГІЯ - В. Г. Герасименко - 2006

Частина І. Загальна біотехнологія

Розділ 2. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ GLP І GMP ЩОДО ЯКОСТІ БІОТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОДУКТІВ

2.2 СИСТЕМА GMP

Для забезпечення виготовлення високої якості продукту Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у 1968 р. затвердила «Вимоги до практики якісного виробництва при виготовленні і контролі якості ліків і до спеціалістів у сфері фармації». Роком пізніше ці вимоги, які ввійшли (з невеликими змінами і уточненнями) у правила системи GMP (GoodManufacturing Practice), були рекомендовані Асамблеєю ВООЗ для міжнародної торгівлі, а в 1971 р. вони були видані як додатки до другого видання Міжнародної Фармакопеї.

GMP — це єдина система вимог з контролю якості лікарських засобів з початку переробки сировини до виробництва готових препаратів, включаючи загальні вимоги до приміщень, обладнання і персоналу. З 1975 р. правила GMP розширені і вони стосуються різних хімічних і біологічних речовин, ветеринарних препаратів; вихідних матеріалів для використання в дозованих формах, якщо вони включені у законодавства країн- експортерів і країн-імпортерів; і, насамкінець, інформації про безпеку і ефективність перерахованих речовин, матеріалів, препаратів.

З урахуванням видання в 1987 р. провідних вказівок Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) серії ISO 9000-9004 за системами якості виникла необхідність переглянути існуючі вимоги GMP. У 1991 р. на спеціальній конференції у Москві був переглянутий проект вимог GMP, який включає три частини:

1. «Управління якістю у промисловому виробництві лікарських засобів: філософія і основні складові».

2. «Практика якісного виробництва і контроль якості».

3. «Додаткові і допоміжні напрями».

Перша частина містить 12 розділів, які стосуються організації контролю за якістю виробництва, санітарії і гігієни, укладення контрактів, стандартних робочих методик, оформлення необхідної документації тощо.

Друга частина містить два розділи — виробництво і контроль якості. Стосовно виробництва лікарських засобів вказано, що воно має грунтуватися на принципі чіткого додержання методів ведення технологічного процесу згідно з нормативно- технічною документацією з метою одержання продукту необхідної якості і згідно з дозволом на його виготовлення і продаж. По можливості уникати будь-яких відхилень від методик або інструкцій. За наявності таких відхилень необхідно погодження, дозвіл і підпис призначеної відповідальної особи, а за необхідності залучення служби відділу контролю якості.

Операції з різними продуктами не повинні виконуватись в одному і тому ж приміщенні, поки не буде усунений ризик перемішування або перехресного забруднення.

Доступ у виробничі приміщення можуть мати лише особи, які зайняті на виробництві. Уникати виготовлення немедичної продукції у зонах і на обладнанні, призначеному для виготовлення фармацевтичної продукції. При роботі з сухими матеріалами і продуктами необхідно дотримуватися правил техніки безпеки для попередження виникнення, накопичення і розповсюдження пилу, що може призвести до перехресного забруднення продуктів, що виготовляються, або до їх мікробного забруднення. Мікроби можуть потрапляти у повітря і на частинки пилу із інших матеріалів і продуктів при їх виготовленні, із забруднених обладнання і одягу, шкіри працюючих. Запобігти цьому можна шляхом виготовлення кожного цільового продукту в роздільних зонах (пеніциліни, живі вакцини й інші БАР) або, у крайньому випадку, виготовлення їх у часі порізно; забезпечення відповідними повітряними шлюзами; захисного технологічного одягу; використання засобів ефективної деконтамінації обладнання, стін та ін.; використання «закритих систем» виробництва тощо.

Необхідно перевіряти правильність і надійність з’єднання трубопроводів й іншого обладнання, яке використовується для транспортування продуктів (матеріалів) з однієї зони в іншу. Дистильована або деіонізована вода, яка надходить по трубах, має відповідати санітарно-мікробіологічним нормативам. Операції з технічного обслуговування або ремонту не мають впливати на якість продукції.

Контроль якості продукції стосується процесу забору проб, проведення досліджень, документації та ін. Всі дослідження мають проводитися згідно з затвердженими інструкціями для кожного матеріалу або продукту.

Забір проб здійснюють таким чином, щоб не забруднити їх або не піддати небажаному впливові, який позначиться на якості продукту або, навпаки, щоб матеріал, який відбирається, не був токсичним (шкідливим) для здоров’я оператора.

Для кожної партії продукту до випуску має бути лабораторна документація з підтвердженням відповідності кінцевого продукту специфікаціям.

Із кожної партії цільового продукту залишають проби на зберігання терміном, який перевершує на рік строк придатності продукту. Проби мають зберігатись у такій кількості, щоб можна було за необхідності провести щонайменше два повторних дослідження.

Третя частина вимог GMP включає розділи про стерильні фармацевтичні продукти і практику якісного виробництва основної маси лікарських субстанцій.

Необхідно пам’ятати про те, що особи, які мають підвищену чутливість до конкретної речовини (діючої або допоміжної) не повинні входити у групу виконавців. Для них допустима робота у відділі або цеху упаковки, де відсутній контакт з алергеном.

У 1991 р. затверджені правила GMP стосовно виробництва і контролю якості лікарських засобів. Ці правила відповідають Міжнародній системі GMP і включають наступні розділи: вступ, термінологія, персонал, будинки і приміщення, обладнання, процес виробництва, відділ технічного контролю, атестація і контроль виробництва, окремі вимоги до стерильних лікарських засобів і описані особливості їх виробництва.

Додержання правил GMP забезпечує випуск якісних продуктів і гарантує безпеку споживачам. У 1995 р. за пропозицією Міжнародної фармацевтичної федерації (FIP) ВООЗ затвердила GРP (Good Pharmacy Practice).

Державним департаментом ветеринарної медицини України проводяться заходи щодо гармонізації існуючої законодавчо- нормативної бази з вимогами Європейського фармацевтичного законодавства шляхом введення в дію стандартів, які регламентують процес виробництва ветеринарних препаратів, дістриб’юторську діяльність, а також інспекцію виробництва фармацевтичної продукції. Одним із етапів розробки стандартів є їх переклад українською та російською мовами, який здійснюється провідними вченими і спеціалістами України.