ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

РОЗДІЛ ДВОШАРОВІ DIPLOBLASTICA, або ПРОМЕНЕВІ (RADIATA)

ТИП ЖАЛКІ (CNIDARIA), або КИШКОВОПОРОЖНИННІ (COELENTERATA)

ПІДТИП КОРАЛОВІ ПОЛІПИ (ANTHOZOA)

Морські колоніальні, рідше одиночні організми, в життєвому циклі яких відсутній метагенез (є лише поліпоїдне покоління). Відомо близько 5 тис. видів цих тварин, у Чорному морі зустрічаються чотири види, в Азовському - один.

Більшість видів має скелет (ротовий або вапняковий). Є ектодермальна глотка, гастральна порожнина поділена на камери. Гонади утворюються з ентодерми. Є відокремлені м'язові клітини. Розвиток з метаморфозом.

Будова. Тіло окремого поліпа є циліндричним (рис. 91). Одиночні поліпи прикріплюються до субстрату за допомогою підошви, а в колоніальних форм нижня частина особин занурена в загальне тіло колонії (ценосарк). На протилежному кінці розташований ротовий диск, а на ньому в оточенні щупалець - щілиноподібний рот. Зовні тіло вкриває епітеліальна тканина, під якою лежать шари поздовжніх і кільцевих м'язових клітин. М'язові клітини є й під гастродермою. Мезоглея добре розвинена. Скелет може мати різну будову.

Рис. 91. Схема будови Alcyonium (з Марфеніна):

а - окремий поліп; б - ділянка колонії; в, г - поперечні зрізи ділянки колонії на рівні глотки та шлунка, відповідно (з Догеля):

1 - глотка; 2 - гастральна порожнина; З - канали, що з’єднують порожнини поліпів; 4 - ценосарк; 5 - гонади;

6 - мезентеріальні нитки; 7 - поліп; 8 - камера; 9 - гастродерма; 10 - м'язовий валик;

11 - шлунок; 12 - сифоногліф; 13 - мезоглея зі спікулами

Ектодермальна глотка вдається в гастральну порожнину, вистелену гастродермою. Глотка є щілиноподібно сплющеною. З одного або з обох боків глотки розташовані рівчачки - сифоногліфи, клітини яких мають дуже довгі війки. Останні безперервно рухаються й женуть у гастральну порожнину воду, а якщо сифоногліфів два, то один спрямовує течію води всередину, а інший - назовні.

Гастрольна порожнина поділена на камери перегородками - септами, які відходять від внутрішньої поверхні стінки тіла. Вони є складками гастродерми, між двома шарами якої міститься прошарок мезоглеї з м'язовими клітинами, що утворюють поздовжній м'язовий валик. У верхній частині септи зазвичай зростаються зі стінками глотки, в нижній - вільно звисають у гастральну порожнину, залишаючи її центральну частину ("шлунок") неподіленою (рис. 91, 92). Більша частина поверхні септ, як і внутрішньої поверхні стінки тіла, складається із джгутикових епітеліальних клітин, які виконують гід- рокінетичну функцію й здатні до фагоцитозу. Вільні краї септ, що вдаються в гастральну порожнину, мають гофровані потовщення - мезентеріальні нитки, які складаються із залозистих і фагоцитуточих клітин. У багатьох видів у нижній частині поліпа мезентеріальні нитки продовжуються в довгі тонкі внутрішні щупальця (аконії), на яких є ще й жалкі клітини. У деяких видів аконції можуть викидатися назовні через рот або спеціальні отвори й слугують для захисту й травлення. Проковтнута здобич потрапляє в центральну частину гастральної порожнини ("шлунок"). Мезентеріальні нитки змикаються навколо здобичі, її обплутують аконції, й утворюється тимчасово замкнена порожнина, в якій і відбувається порожнинне та внутрішньоклітинне травлення. Потім септи розходяться, й поживні речовини, що утворилися в результаті травлення, розносяться на периферію тіла завдяки роботі джгутиків епітелію.

Серед коралових поліпів є активні фільтратори, високоспеціалізовані хижаки й види, які поєднують обидва типи живлення. Вони здатні також поглинати органічні речовини з води, до того ж більшість з них отримує поживні речовини від симбіонтів - зооксантел (динофлагеляти Symbiodinium microadriaticum), які живуть у клітинах гастродерми.

Нервова система коралових поліпів має вигляд дифузного плексусу, диференційовані органи чуття відсутні, їхню функцію виконують поодинокі чутливі клітини.

Розмноження. Коралові поліпи розмножуються нестатевим і статевим способами. Нестатеве розмноження відбувається шляхом брунькування, поперечного чи поздовжнього поділу особин, лацерації (розмноження шляхом відокремлення від поліпа, найчастіше його базальної частини, шматочка або групи клітин, з яких розвивається нова особина). Поряд із цим колоніальні склерактинії здатні до фрагментації колонії та приживлення її уламків або виходу окремих голих поліпів з екзоскелета в товщу води з наступним осіданням на субстрат, після чого починає розвиватися нова колонія тощо.

Рис. 92. Актинія:

а - схема будови (з Наумова зі співавт.); б - поперечний зріз через септу (з В. Беклемішева):

1 - камери гастральної порожнини; 2 - аконцій; 3 - отвори для виходу аконціїв; 4 - радіальні м'язи; 5 - сифоногліф; 6 - кільцеві м'язи;

7 - отвори у стінках септ; 8 - глотка; 9 - мезентеріальні нитки; 10 - поздовжні м'язи; 11 - септи з м’язовими валиками;

12 - мезентеріальні нитки з травними й жалкими клітинами; 13 - стінка септи з транспортним гастродермальним епітелієм;

14 — мезоглея

За статевого розмноження в гастродермі септ розвиваються гонади. Серед коралових поліпів є як роздільностатеві форми, так і гермафродити. У більшості коралових поліпів статеві клітини виводяться у воду через рот, і запліднення є зовнішнім. Із заплідненої яйцеклітини розвивається личинка - планула. Вона плаває, живиться дрібними планктонними організмами, а потім осідає на субстрат і перетворюється на поліпа. У деяких видів личинка зі щупальцями - актинула - виходить з яйця на більш пізніх стадіях розвитку й нагадує поліпа. Є також види коралових поліпів, в яких запліднення яйцеклітин відбувається всередині материнського організму, там само проходять і початкові етапи розвитку личинки.

Підтип Anthozoa поділяють на чотири класи.